Читати книгу - "Річки Лондона"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Найтінґейл здивовано подивився на мене.
— Латинською це означає «світло», — сказав він. — Невже в школі латини не вчать?
— Ні, в нашій школі її не викладали.
— Не страшно, — сказав Найтінґейл. — Я можу тебе її навчити.
«Оце так пощастило», — подумав я.
— А чому саме латинська? — спитав я. — Чому не скористатися англійською, або не вигадати власні слова?
— Lux — закляття, яке ти щойно робив — є тим, що ми звемо формою, — сказав Найтінґейл. — Кожна з базових форм, яким ти навчишся, має власну назву: Lux, Impello, Scindere, тощо. Коли доведеш їх до автоматизму, зможеш комбінувати їх, створюючи складні закляття; так само, як складаєш зі слів речення.
— Це як ноти? — спитав я.
Найтінґейл усміхнувся.
— Саме так, як ноти, — сказав він.
— То чому б не користатися нотами?
— Тому що в головній бібліотеці є тисячі книг про те, як робити магію, і всі вони користуються стандартними латинськими формами.
— Напевно, це Сер Ісак вигадав? — спитав я.
— Вперше форми описані в «Principia Artes Magicis», — сказав Найтінґейл. — Але впродовж років були зміни.
— А хто робив ці зміни?
— Ті, кому завжди кортить поекспериментувати, — сказав Найтінґейл. — Такі, як ти, Пітере.
Отже, як і решта інтелектуалів сімнадцятого сторіччя, Ньютон писав на латині, бо це була міжнародна мова науки, філософії та, як я дізнався пізніше, дорогої порнографії. Я спитав, чи не існує перекладів.
— «Artes Magicis» не перекладали, — сказав Найтінґейл.
— Бо не можна простолюду магії вчитися, так?
— Так, — сказав Найтінґейл.
— Дайте-но вгадаю, — сказав я. — У тих книжках, там не тільки форми, там усе написано латиною?
— За винятком того, що написано грецькою або арабською, — сказав Найтінґейл.
— А скільки часу потрібно для вивчення всіх форм? — спитав я.
— Десять років, — сказав Найтінґейл. — Якщо не зволікатимеш.
— Тоді я починаю тренуватися негайно.
— Дві години потренуйся й досить, — сказав Найтінґейл. — Потім не займайся магією щонайменше шість годин.
— Мене це не втомлює, — сказав я. — Я можу весь день це робити.
— Якщо переборщиш, будуть наслідки, — сказав Найтінґейл.
Мені це не сподобалося.
— Які наслідки?
— Напади, крововиливи в мозку, аневризми…
— А як зрозуміти, що вже переборщив?
— Якщо вже почалися напади, крововиливи та аневризми, — сказав Найтінґейл.
Я згадав зморщений, схожий на цвітну капусту мозок Брендона Купертауна та слова доктора Валіда: «Ось це мозок після впливу магії».
— Дякую за попередження, — сказав я.
— Дві години, — сказав Найтінґейл з порога. — А потім чекаю на тебе в кабінеті — займемося латиною.
Я зачекав, доки він пішов, а потім розкрив долоню й прошепотів: «Lux!»
Цього разу світло сфери було м'яке, а тепла було не більше, ніж від сонячного світла.
«Трясця! — подумав я. — Я чаклувати вмію!»
Розділ 6Каретня
Вдень, якщо я не був у лабораторії, не навчався і не пішов гуляти, моїм завданням було прислухатися до дзвоника вхідних дверей на випадок, якщо хтось прийде. Це траплялося так рідко, що першого разу я цілу хвилину не міг второпати, що то дзеленчить.
Виявилося, що то прийшла Беверлі Брук, вдягнута в яскравий блакитний пуховик з піднятим капюшоном.
— А ти не поспішав, — сказала вона. — Я мало не задубіла тут.
Я сказав, що вона може зайти, але вона знітилася й сказала, що не може.
— Мама каже, що не можна, що тут недружньо до таких, як ми.
— Недружньо?
— Тут наче чарівне силове поле, абощо, — сказала Беверлі.
Я подумав, що це логічно. Принаймні, це пояснює недбалість Найтінґейла щодо охорони.
— То чому ти тут?
— Ну, — сказала Беверлі, — коли мама-річка і тато-річка дуже сильно кохають одне одного…
— Дуже смішно.
— Мама каже, що в університетській лікарні відбуваються дивні речі, які ти маєш перевірити.
— Які ще дивні речі?
— Вона каже, що це в новинах показали.
— У нас немає телевізора, — сказав я.
— Навіть дешевого?
— Взагалі ніякого телевізора, — сказав я.
— Жорстоко, — сказала Беверлі. — То ти йдеш чи ні?
— Піду спитаю, що скаже інспектор, — відповів я.
Найтінґейла я знайшов у бібліотеці — він щось писав, і я запідозрив, що це
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Річки Лондона», після закриття браузера.