Читати книгу - "Німа"

— Ну… з книгами ти вгадала. Максимум, що я читаю, — це програма телепередач. Та хіба за цим можна судити людину? До того ж… ну що зміниться, якщо я щось почитаю чи підучусь. Що далі? Куди я піду з цим багажем?

— Заміж, — чмихнула Тасіта. — Розумієш, чоловіки страшенно люблять розумних жінок. Хоча вони й стверджують, що їм подобаються дурненькі. Але одружуються вони з розумними. Принаймні та категорія чоловіків, яка тебе цікавить. А знаєш чому?

— Чому? — Світлана Анатоліївна справді зацікавлено зосереджується.

— Тому що вони як діти. Не знаю, якими чоловіки були раніше, коли їхнім вихованням займалися чоловіки. Але сучасне покоління, випещене жінками, просто обожнює жіночок-матусь. Не всі, звісно, але більшість. Чоловіки потребують більше уваги, аніж жінки. Тому, обираючи дружину, вони, як правило, шукають не просто опору, а й жінку, яка могла б їм допомогти у справі, якою займаються.

— Отакої… Ніколи б не подумала. — Світлана Анатоліївна припадає губами до пляшки і занурюється в думки. — І що б ти порадила почитати?

— Класику. Будь-яку класику.

— І що, якщо я прочитаю що-небудь, то я не біситиму тебе?

— Біситимеш, — зверхньо посміхається дівчина. — Але трохи менше. А от поважатиму я тебе значно більше. Тому що почати щось робити у твоєму віці складно. Потрібно було значно раніше включити мозок. А зараз тобі буде вкрай складно. Ти відволікатимешся на телепередачі, гарячково кидатимешся прибирати в будинку чи готувати — тільки б не вмикати голову. Але, коли ти перейдеш певний рубіж і зміниш власний світогляд, ти зрозумієш, як це класно.

— Класно?

— Я маю на увазі думати. Тяжко, інколи гнітюче, але… І своїм дітям допоможеш значно більше, якщо вмітимеш мислити.

— Дітям… — Жінка мрійливо посміхається.

Коли виходить, кидає на останок:

— Ти теж мене бісиш.

— Чим?

— Своєю зарозумілістю. Самовпевненістю. Упертістю.

Піддослідна погоджується.

— Але… тепер я розумію, що ти маєш на увазі. Я спробую.

Привиди минулого не покидають мою піддослідну. Вона весь час згадує те, що згадувати не варто. Це сповільнює її переродження.

— Привіт. — Хлопець солодко посміхається.

Тасіта сидить за столиком, зануривши пальці у волосся. Вона повільно підводить погляд на відвідувача й здивовано завмирає.

— Ого! Що ти тут забув?

На стілець опускається чорнявий хлопець років двадцяти п’яти. Розхристаний і веселий.

— Та от… Дізнався, де ти працюєш.

Це Вален. Хлопець, з яким вона колись зустрічалася майже три роки. У них було чимало спільних захоплень. Вони прагнули разом змінити світ. Найбільше своїх картин Тася намалювала, саме коли була з ним. Але стосунки вичерпалися. Зараз вона не могла навіть пригадати, коли бачила його востаннє. Одразу після розставання він зник з її життя.

Тася дивиться трохи насторожено. Навіть вороже. Вален ніколи не приходив просто так. У їхній парі саме він любив її. Любив дужче за власне життя.

— І що?

— Ти не рада мене бачити? — Він самовпевнено зиркає на неї, беручи в руки олівець, що лежить скраю на її столі.

— Ні.

— І не жалкуєш за минулим? — вертить його в руках. Насмішкувато поглядає.

— Інколи. Але те саме можна сказати про всіх колишніх. — Вона дістає з шафки пляшку вина.

— Але за мною ти ж сумуєш особливо, правда?

— Не лукав. Чого тобі треба? — п’є великими ковтками солодке рожеве.

Він раптом рвучко хапає її за руку, перехилившись через увесь стіл. Тася заледве не впускає пляшку. Очі Валена опиняються навпроти її очей. У нього чорні очі. Зовсім чорні. Їй вони дуже подобаються.

— Тебе. Ти ж знала, що я повернусь? — у його чорних очах стрибають божевільні бісики. Але піддослідна цілком спокійно сприймає його вибрик.

— Відпусти. Я можу покликати охорону, і тебе звідси викинуть.

Він несподівано заспокоюється й повільно сідає на стілець.

— Ти сказала, щоб я приходив, коли чогось досягну. Я досяг.

Устає й повертається спиною до неї.

— Якщо не прийдеш цієї суботи до театру, я тебе знайду й буде лихо. Ти мене знаєш. Мій виступ починається о шостій. Не забудь.

Після того як він іде, Тасіта випиває всю пляшку вина, не зважаючи на клієнтів.

Причина розставання? Вона не пам’ятає, чому їхні стосунки розпалися. Вона тоді була геть п’яна й зла. Вален