Читати книгу - "Орхідей для міс Блендіш не буде, Джеймс Хедлі Чейз"

в нього гранату. Він випростався, прикривши голову руками. Кількасекундна тиша видалася йому вічністю. Потім Феннер почув, як щось гепнуло на підлогу Граната вибухнула з оглушливим звуком. Вибуховою хвилею його підняло в повітря і швиргонуло об стінку бака. Він опинився з його другого боку, задихаючись і хапаючи ротом повітря. На мить він чітко все розгледів, побачивши стелю халупи у себе над головою. Вона прогнулася. Поки він на неї дивився, почувся тріск дерева, і стеля завалилася на нього. Балка сильно стукнула його по голові — аж іскри посипалися з очей, — і він провалився у темряву.

2

Раптом сліпучий спалах прорізав морок. Феннер почув власний стогін і підвів руку, аби затулити від світла очі.

— З тобою все гаразд, — пролунав неначе здалека голос. — Ну ж бо, отямся! Досить валятися, вставай!

Феннер ледь розплющив очі і хитнув головою. Усвідомив, що хтось, нахилившись, стоїть над ним. Пригледівшись, розрізнив обличчя чоловіка, упізнав у ньому Бреннана і сів на підлозі.

— Що все це означає? — поцікавився Бреннан. — З тобою все в порядку, кажу ж тобі! Що це за рейвах?

Феннер обхопив голову руками.

— Який рейвах? — спитав він, і тут же застогнав, бо голова почала боліти просто нестерпно. Чиїсь руки підхопили його і поставили на ноги.

— Не тягніть мене! — закричав він, відкидаючи від себе руку полісмена. — Дідько! Таке враження, наче мене копав у голову кінь!

— Не переживай — тут нема коня! — весело озвався Бреннан. — То що сталося?

Феннер глибоко зітхнув. Тепер йому стало трохи краще. Він обережно провів рукою по волоссю і поморщився, але, не виявивши жодної дірки в голові, змусив себе всміхнутися.

— Когось тут бачили?

— Лише тебе і те, що залишилося від Джонні, — сказав Бреннан. — Хто кинув гранату?

— То Джонні мертвий?

— Ще б пак! Мертвіше не буває!

Феннер обвів очима розтрощену халупу. Йому ставало дедалі краще. Нетвердою ходою він вийшов на сонце і сів на повалене дерево. Витяг пачку сигарет і запалив, поки Бреннан з трьома іншими поліцейськими нетерпляче чекали.

Феннер не квапився, гарячково розмірковуючи. Раптом він клацнув пальцями, а потім вказав на Бреннана.

— Знаєш що? Маємо нагоду розплутати справу про викрадення доньки Блендіша. Ось що слід зробити: нехай твої люди перериють тут усе. Хай шукають свіжовириту могилу. Покваптеся!

— А в чому річ? — поцікавився Бреннан.

— Нещодавно тут декого поховали. Ну, до роботи! Ви ж хочете розплутати цю справу, чи не так?

Бреннан віддав вказівки, і троє поліцейських розійшлися у різних напрямках. Бреннан присів поруч із Феннером.

— А хто тут похований? — поцікавився він. — Ну ж бо, нишпорко, розказуй! Досить уже говорити загадками!

— Голову даю на відсіч, що тут поховані Райлі, Бейлі та старий Сем, — озвався Феннер. — Звісно ж, я можу помилятися, але не думаю.

Бреннан витріщився на нього.

— То хто кинув гранату?

— Знову ж таки, точно не знаю, але думаю, що це банда Ґріссонів.

— За що це вони так?

— Зачекай-но, Бреннане, — озвався Феннер, — не все одразу.

Бреннан щось незадоволено буркнув, запалив і собі сигарету та поглянув на зруйновану хатину.

— Тобі пощастило вийти із цього живим, — зауважив він. — Я вже гадав, що тобі кінець!

— І я так думав, — зронив Феннер.

Раптом із гущавини випурхнула пташка і почала перестрибувати з гілки на гілку в найближчих кущах. Феннер без усілякого інтересу спостерігав за нею. Він був мокрий як хлющ, і в роті у нього пересохло. Феннер думав про ті тридцять тисяч, які пообіцяв йому Блендіш у разі розкриття справи.

Несподіваний вигук змусив обох чоловіків озирнутися.

— Здається, вони таки щось знайшли, — сказав Феннер, важко спинаючись на задерев’янілі ноги.

Вони пішли на звук, продираючись крізь густі зарості. Разом із двома поліцейськими вони вийшли на невеличку галявину, де третій полісмен показав їм на землю. Нещодавно тут копали ґрунт, хоча й старанно це приховали за пожухлим листям та сухим гіллям.

— Ось тут ми й почнемо рити, — сказав Феннер, присідаючи у тіні.

Бреннан віддав відповідні розпорядження, і двоє поліцейських поквапно стали їх виконувати: відшукавши у сараї Джонні дві лопати, вони зняли із себе кітелі і почали копати.

Було дуже гаряче, тож вони неабияк спітніли, поки знайшли те, що шукали. Зненацька вони відкинули лопати. Один із них став на коліна, наткнувшись на яму. Феннер також підійшов. Поліцейський тепер вже рукою відгортав землю. Запах тління, що йшов із ями, змусив Феннера поморщитися. Раптом на світло виринула запорошена голова. Феннер зробив крок назад.

— Тут мрець, капітане! — відрапортував поліцейський, дивлячись на Бреннана.

— Їх там повинно бути троє, — зауважив Феннер. — Ходімо звідси, Бреннане! Мерщій повертаймося у відділок. Справа нагальна.

Бреннан сказав підлеглим, що невдовзі надішле їм вантажівку та лікаря, і рушив із Феннером до машини.

— Це ж було очевидно, коли Ма купила той клуб! — сказав Феннер, всідаючись у своє авто і кивнувши Бреннанові на водійське сидіння. — Нам слід було здогадатися, звідкіля Ґріссон взяла гроші. Вона придбала клуб за викуп Блендіша!

Бреннан забарився з відповіддю, бо саме заводив машину.

— Але як ти в біса здогадався? — нарешті спитав він.

— До цього не так вже й важко додуматися. Ма розпустила плітки, що то Шульберг дав їй гроші. Шульберг зазвичай має справу з «гарячими» грішми. Можливо, саме він і зайнявся відмиванням грошей, отриманих як викуп. Джонні — до того, як його прибрали — ще встиг мені повідати, що банда Іріссонів зустрілася з Райлі у хатині Джонні. Якимось чином Ма Ґріссон стало відомо, що Райлі викрав доньку Блендіша. І вона здогадалася, що єдине місце, куди Райлі може привезти дівчину, — це лігво Джонні. Тож Слім Ґріссон та люди Ма поїхали туди, вбили Райлі й тих двох і забрали дівчину з собою. Блендіш сплатив викуп Ґріссонам, думаючи, що має справу з Райлі. Щойно викуп було сплачено, як Ма Ґріссон відкрила клуб «Парадиз». Яка чудова розв’язка для них! Підозра падає на Райлі — а вони живуть і горя не знають!

— Але де докази? — запитав Бреннан. — Навіть якщо ми вириємо Райлі та двох його приятелів із могили, це аж ніяк не доведе, що їх вбили люди Ґріссон. Тепер, коли