Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

Виявилися дивні залежності:

— пост Марка за 7 хвилин після публікації набирає близько 3000 лайків, 600 коментарів, 250 поширень.

— аналогічний пост Зеленського набирає такі самі показники за 21 хвилину після публікації, але кількість шерів понад удвічі більша.

Уже заради сміху я додала в аналіз третю сторін­ку — паблік Офісу Президента (ОП) України — аудиторія якої налічувала менше півмільйона. І її показники також виявилися співставні з постами Марка. При цьому сторінка ОП — це паблік, до того ж політичний, а їм Facebook урізає охоплення. Отож на сторінці ОП усього за годину після публікації вже ­могли бути показники в понад 7000 лайків, понад 1900 коментарів, більше 4000 репостів.

Можна було б шукати секретні лайфхаки просування, якби не аналіз акаунтів, які це роблять. А вони кишать технічними ботами або просто ботами. Насправді незрозуміла така активність, адже аналіз зроблено в той час, коли підтримка Президента Зеленського була на рівні 65–70%. Тобто і без того цифри залученості були б значні, тільки повільніші.

Сподіваюся, така аномальна активність спричинена не лайкозалежністю Президента, а тим, що його команда знає про любов Facebook до динаміки активності в перші хвилини публікації поста і саме тому стимулює її, заміряючись отримати великі охоплення реальної аудиторії в майбутньому. Ось одні з прикладів:

# 3. Легкий вкид інформації, її тиражування та легалізація

Як я вже неодноразово писала, соціальні мережі — це швидкий і найдешевший спосіб вкинути будь-яку інформацію. Для вірусмейкерів вони цікаві ще й тим, що одразу ж її можна легалізувати — отримати відгук авторитетного лідера громадської думки. А також популяризувати, використавши «лайкозалежність», і тим самим включити стадний інстинкт.

ПРИКЛАД

Прикладів такої інформації — щодня сотні. Одна з найяскравіших робіт вірусмейкерів — наведений вище приклад з подружжям Варченко. Нагадаю, що тоді саме в Facebook з’явився пост скривдженої дівчини, тут його популяризували боти, легалізували лідери громадської думки, після чого він вже розкручений і готовий перейшов у ЗМІ.

# 4. Блокування неугодних акаунтів

Це один з популярних способів нівелювання каналів вкидання інформації опонентів. Найчастіше це здійснюють за допомогою автоматизованих функціональних блоків ботрумів, поскаржившись на характер контенту акаунта.

Ефективно працюють інструменти, що імітують дії звичайних людей, які шлють скарги на акаунт і контент, після чого соц­мережа автоматично його блокує на певний час або видаляє. При цьому в заблокованого джерела інформації немає ефективних і оперативних інструментів відстояти свої права. Це часто використовують як дієвий інструмент «затикання рота».

РЕМАРКА

Ефективність роботи ботрумів сильно перебільшена. Переважна кількість з них оперують ботами поганої і дуже поганої якості. А це такі боти, яких легко візуально класифікувати як ботів; які не мають живої аудиторії, бо в друзях у них — інші боти; які не мають регулярної прокачки відповідно до алгоритмів соціальної мережі, тож їхні пости і дії ніхто не бачить. Отже, такі ботруми не є інструментом поширення інформації, а тільки інструментом «лайкозалежності» або «аудиторіо­манії».

Звісно, є невелика кількість інших ботрумів, які оперують ботами формату «живі люди». Вони і є одним з основних розповсюджувачів вірусів.

# 5. Стадний інстинкт

Голосувальники, опитувальники, рейтинги — цей перелік можна продовжувати дуже довго. Ці інструменти стали доступні широким масам населення з настанням цифрової ери. Наразі вони почали істотно викривляти інформаційне поле, запускаючи стадний інстинкт. З їхньою допомогою демонструють народну любов і ненависть, вкидають інформацію і мобілізують виборців, формують інформаційні приводи та ін.

У цифрову еру ми можемо не лише сказати про щось, а ще й можемо підкріпити це цифрами. А всі ці цифри можна зімітувати, тобто створити штучно за допомогою окремих програм.

Окремо варто відзначити основний, але досить елітний інструмент вірусмейкерів у соціальних мережах — крадіжку персональних даних. Елітний він тим, що потребує комплексного підходу, зокрема креативу, спеціального програмного забезпечення, команди аналітиків, які вміють читати дані.

До того ж потрібна команда, яка вміє ці дані застосовувати на практиці. Здебільшого їх використовують для мікротаргетинга рекламних повідомлень — щоб кожен або майже кожен побачив потрібне повідомлення, у потрібний момент, у потрібній формі. Це дає суттєву фору перед звичайними рекламними інструментами.

Цей метод набув великої популярності завдяки розпіареній концепції перемоги Трампа на виборах 2016 року. Утім існує невелике але. Метод показав свою ефективність на ринку високого рекламного споживання у США. А там люди добре сприймають рекламні повідомлення, і вони є ефективним способом донесення інформації. Проте в українських реаліях ефективність реклами на порядок нижча. Тому в нас ще потрібно знайти від­повідний спосіб використовувати здобуту для мікротаргетинга інформацію.

Звісно, привласнення персональних даних може бути банальним інструментом для шахраїв і хакерів, але зараз ідеться не про них.

РЕМАРКА

Компанія Cambridge Analytica за допомогою алгоритму аналізу політичних уподобань виборців змогла зібрати особисті дані користувачів соціальної мережі Facebook, охопивши загалом понад 50 млн осіб. Це було здійснено за допомогою додатка, який створив професор психології Кембриджського університету Олександр Коган.

У березні 2018-го британський телеканал Channel 4 випустив фільм-розслідування про компанію Cambridge Analytica, у якому було наведено докази того, що компанія причетна до втручання у перебіг понад 200 виборів по всьому світу.

Журналіст телеканалу видав себе за клієнта, який нібито прагне вплинути на підсумки виборів на Шрі-Ланці. Він провів у період з листопада 2017 року по січень 2018 року в готелях Лондона низку зустрічей зі співробітниками Cambridge Analytica. Під час однієї з бесід глава фірми Олександр Нікс зізнався, що його організація втручалася в проведення понад 200 виборів у різних куточках світу, зокрема й у таких країнах, як Аргентина, Кенія, Нігерія і Чехія.

Також з журналістом Channel 4 зустрічалися керуючий директор Марк Тернбулл і експерт з даних Алекс Тайлер. Тернбулл повідомив, що співробітники компанії розміщували в соціальних мережах і на окремих сайтах компромат на кандидатів. За бажанням клієнта для конспірації Cambridge Analytica могла проводити свої операції від імені нібито «туристів» або «студентів, які виконують навчальні роботи в університеті».

Скандал з Cambridge Analytica запустив маховик розбірок з Facebook про збереження персональних даних користувачів і їх подальше використання третіми особами. Інший, не менш гучний скандал, про втручання Росії у вибори 2016 року в США вивів у публічну площину питання ботрумів.

У травні 2019 року Facebook відзвітував, що за період з жовтня 2018 по березень 2019 року видалив понад 3 млрд фейкових акаунтів. Що вдвічі більше, ніж за попередні півроку. У цьому ж звіті говориться, що більшість ліквідованих акаунтів було виявлено і закрито протягом перших кількох хвилин, тобто до того, як інші користувачі могли побачити їх. При цьому Facebook визнав, що дедалі більше порушників долають встановлені перешкоди, тому компанія тепер оцінює кількість фейкових акаунтів уже не в три-чотири, а в п’ять відсотків від загальної кількості.

А втім, чи то Facebook закриває очі на Україну, чи погано уявляє, як працює індустрія вірусмейкерів у соцмережі. Адже результатів роботи Facebook з очищення інфопростору не помітно: за останній період було видалено менше 500 шкідливих каналів.

РЕМАРКА

Компанія Facebook видалила кілька сотень українських сторінок у мережі, деякі з них мали мільйони підписників. Ідеться про 168 облікових записів, 149 сторінок і 79 груп,