Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

зокрема сторінки видань «Знай.uа» і «Politeka». За даними компанії SocialBakers, у «Знай.uа» було 2,8 млн підписників у Facebook, і в «Politeka» — 2,2 млн. Тепер вони не працюють.

«Ми заблокували ці сторінки, групи й акаунти з огляду на їхню поведінку, а не контент, який вони розмістили. У кожному з випадків люди, які стояли за цією діяльністю, координували один одного і використовували підроблені рахунки, щоб брехливо представити себе, і це було підставою для наших дій», — відзначили в компанії за підсумками перевірки Facebook і Insta­gram. Зокрема, певні сторінки постійно змінювали назви, використовували маніпулятивні способи поширення контенту та залучення осіб до своїх позаплатформних сайтів.

У компанії додали, що заблоковані сторінки витрачали на рекламу в Facebook і Instagram близько 1,6 млн доларів США.

(За матеріалами zn.ua)

Отож, порятунок потопаючих у морі інформаційних вірусів — справа рук самих потопаючих. Проте не варто вдаватися до крайнощів. Видаляти всі акаунти в соціальних мережах — це інфантильна позиція, що набирає популярності останніми роками. Протистояти прогресу безглуздо, тому потрібно вчитися його розуміти і виробляти правила, які забезпечать необхідний рівень безпеки і мінімізують ризики.

3.9. Iншi канали поширення вiрусiв

3.9.1.Телебачення

Найпоширеніша помилка — вважати, що ТБ померло або стрімко вмирає і не відіграє провідної ролі. Так, воно нині трансформується інструментально, проте, як і колись, має велику ауди­­торію. І так буде найближче десятиліття.

Причин тому кілька:

1) Старше покоління ввібрало ТБ з молоком матері й не відмовиться від нього ніколи. Воно може його сварити, але це було і буде їхнім основним джерелом інформації.

2) Середнє покоління, теж ввібравши ТБ з молоком матері, активно з ним бореться. А проте, хоч нині й у тренді відмова від ТБ, та насправді змінюється лише форма споживання. Ми перейшли в YouTube, Netflix та інші формати, які замінили нам ТБ.

3) Молоде покоління просто народилося з іншим ТБ — YouTube.

Відеоконтент — основний інструмент у спрощенні і «правильній» подачі інформації, щоб її «проковтнула» більшість. Будь-які експерименти з ускладнення контенту закінчувалися зниженням рейтингів і бюджетів, тому такі програми прибирали з ефірів. Основна тематика ТВ-програм: побут, політика, «успішний успіх», гумор, серіали і шоу. Комбінація і переваги залежать від конкретного каналу, як і рівень засміченості їх вірусами.

Як наслідок, людина отримує спрощену і спрямовану інформацію. Напрямок вибирає власник каналу — у цьому нічого не змінилося. Канали як були, так і залишилися поділені між олігархами.

Інакше кажучи, переважну масу контенту, який ми споживаємо з ТБ, інфіковано вірусами і спрямовано на руйнування інформаційного імунітету. Змінюються голоси і формати, але суть не змінюється.

За класикою маніпуляції, на каналі завжди є одна-дві програми, які різко ліберальні. Утім їх існування лише підсилює ефект. Вони — громовідвід, до якого апелюють у разі звинувачень у цензурі й використовують як аргумент у дискусіях про незаангажованість.

Важливо розуміти, що у вірусмейкерстві бере участь увесь контент — новинний, науковий, розважальний:

— серіали — отуплюють і відволікають;

— гумор — спрощує і розставляє акценти;

— науковий — підкріплює потрібні тези через думку вчених, більшості невідомих (а отже, не факт, що думки правильні);

— побутовий — або «успішний успіх», або насильство, кров (обидва вектори — у базисі маніпуляції);

— новини і політичні шоу — це рупори маніпуляцій (на цьому не потрібно навіть і наголошувати).

Усі існуючі формати виконують свої завдання, проте всі вони, свідомо чи ні, рухаються двома визначеними шляхами. Або власника, під чиї інтереси працює маніпуляція. Або всенародним — зміцнюють уже сформовані підвалини і підживлюють наявний ґрунт для маніпуляції. Адже чим живе народ, на те і є запит.

Про те, як телебачення системно і кардинально змінює нашу думку і поведінку, було опубліковано окреме дослідження в Ame­rican Economic Review. Нижче наводжу його переклад — він добре формує цілісну картину роботи інформаційних вірусів і показує її наслідки.

РЕМАРКА

У цьому матеріалі троє економістів — Рубен Дуранте, Паоло Пінотті й Андреа Тесей — змогли обґрунтувати: якщо багато дивитися розважальне телебачення, це негативно вплине на ваші розумові здібності. Після чого, найімовірніше, ви почнете голосувати за популістські партії.

До кінця 1970-х італійське телебачення було серйозним. Усіма національними каналами керував RAI, державний мовник. Пересічно RAI транслював свої програми близько 10 годин на добу. Контент майже на дві третини складався з серйозних новинних або освітніх програм. Навіть реклама мала відповідати високим моральним стандартам: наприклад, реклама корму для тварин не могла містити рухомих зображень кішок або собак. Мабуть, боси RAI вважали, що компаніям недоречно піарити корм для тварин у той час, коли в країнах третього світу люди страждають від голоду.

Усе змінилося після того, як Сильвіо Берлусконі, один із найбагатших підприємців Італії, почав у 1980-ті скуповувати регіональні телеканали. Хоча італійські суди неодноразово визнавали його діяльність незаконною, тісні зв’язки Берлусконі з провідними політиками дали йому змогу побудувати першу приватну телемережу Італії — Mediaset.

Відмінність між RAI і Mediaset була приблизно так само великою, як між американськими телемережами 1960-х і кабельними шоу 2010-х. Новини або освітні програми становили менше десяти відсотків контенту Mediaset. Тимчасом як RAI виділяв години ефіру на серйозних політиків і професорів, які обговорювали нагальні питання дня, канали Берлусконі ставили планку на найнижчий рівень. В одному з найскандальніших шоу на Mediaset модель знімала частину одягу щоразу, коли учасник конкурсу правильно відповідав на питання чи вдало крутив ­колесо рулетки; коли вона роздягалася майже догола, він пере­магав.

Поступове підключення мереж Берлусконі в різних регіонах Італії дало можливість досліджувати ефект, який розважальне телебачення мало на поведінку виборців. Так, Дуранте, Пінотті і Тесей виявили, що ті частини Італії, які раніше отримали доступ до Mediaset, зі значно більшою ймовірністю голосували за партію Берлусконі «Вперед, Італія», коли вона вперше з’явилася на політичній сцені 1994 року.

Цей ефект протримався протягом 1990-х і 2000-х. Регіони, які раніше потрапили під вплив Mediaset, давали більше голосів за Берлусконі. Щоб перевірити, що Mediaset дійсно був релевантним чинником, автори порівнювали міста і селища, де трансляція була якісною, з сусідніми, у яких спочатку сигнал був поганий через фізичні перешкоди на зразок гір. Вражаюче, але італійці, які мали хороший доступ до трансляції Mediaset з суто географічних причин, голосували за популістів більше, ніж їхні сусіди, у яких такого доступу не було.

Автори дослідження стверджують, що серед старшого покоління італійців «велика підтримка партії “Вперед, Італія” може бути пов’язана з виразною упередженістю новинних ефірів Mediaset на користь Берлусконі». Що раніше вони почали дивитися програми Mediaset, то більше вони їх переглядали і тим легше піддавалися маніпуляціям, коли ведучі новин на Mediaset почали співати хвалу Берлусконі. Все дуже просто.

А як щодо молодших італійців? Автори доводять, що постійні глядачі розважального телебачення віддавали Берлусконі перевагу, тому що мали слабкі розумові здібності. Це звучить як невдалий жарт зі стін елітних університетів. Утім дослідження дійсно встановило, що італійці, які дивилися багато програм Mediaset у віці до 10 років, показували гірші результати в тестах на арифметику і грамотність. Що більше розважальних програм дивилися призовники в італійській армії, то вище була ймовірність, що їх не брали на службу через нездатність показати мінімально необхідні результати в тестах на розумові здібності.

Таке зниження рівня інтелекту було на користь Берлусконі. Як стверджує теорія,