Читати книгу - "Обурливо гарна, або Ліки Його Високості, Ольга Обська · автор"

Розділ 26. Так буде навіть краще

Сніжана вийшла від цілителя і відразу коротко відзвітувала перед Магістром:

— Тельмар погодився взяти мене помічницею. Завтра можу починати.

Суворі риси Крайдана на мить пом'якшилися. Але, напевно, щось у голосі Сніжани йому не сподобалося. Він зазирнув у її очі, і його погляд знову став напруженим. Магістр провів Сніжану в екіпаж і звелів почекати, пояснивши, що йому потрібно ще раз переговорити з цілителем.

Повернувся нескоро. Назвав кучеру адресу, яка Сніжані, певна річ, ні про що не сказала, і зайшов у салон.

— Ми їдемо в мій особняк на околиці Руланда-Вірра, — пояснив Крайдан і сів навпроти. — Тихе місце. Там зараз нікого немає. З завтрашнього дня ти житимеш у палаці в крилі цілителя, де будеш у повній безпеці. Але виділити тобі покої сьогодні Тельмар категорично відмовився.

Сніжана здогадувалася чому. Цілитель хоче, щоб вона спочатку перетворилася на білявку. Не хоче ризикувати репутацією, надаючи місце у своєму крилі північниці.

— Так буде навіть краще, — несподівано знайшов плюси в цій ситуації Крайдан. Його губи ледь помітно розтягнулися. Суворому обличчю дуже личила ця майже невловима усмішка. — Ти зможеш більше дізнатися про наш світ. Розкажу тобі, що встигну. У нас буде на це ціла ніч.

Невеликий затишний двоповерховий будинок, оточений густою рослинністю, зустрів темними вікнами. Схоже, справді стоїть порожній. Ні господарів, ні слуг. Мабуть, це не єдиний особняк Крайдана. Десь у центрі столиці у Магістра, напевно, є великий будинок. А тут він буває лише час від часу.

Сніжані сподобалася велика кількість дерева в облицювання. І м'які ворсисті килими на підлозі. А ще запах сосни. Звідки він тут?

Через просторий хол Крайдан провів її в одну зі спалень і залишив відпочити з дороги, попросивши через півгодини приєднатися до нього у вітальні, де він збирався влаштувати вечерю. На вечерю мала бути запечена індичка з овочами, яку Магістр завбачливо придбав у таверні, що підвернулася дорогою.

Вони пробалакали до пізньої ночі. Говорив переважно Крайдан. Як і обіцяв, розповідав про свій світ: історію, географію, гласні та негласні традиції та закони — все, що може допомогти Сніжані вижити тут.

Вона жадібно слухала, вбираючи кожне слово та кожну емоцію. Крайдан виявився цікавим оповідачем. В деякі моменти з голови зовсім вилітало, за яких обставин відбувається ця майже дружня розмова. Сніжана ловила себе на тому, що безсоромно милується співрозмовником. А потім поверталося розуміння, що це не дружня бесіда, а інструктаж, а цьому мужньому суворому шляхетному чоловікові, що сидить навпроти, залишилася лише одна ніч на волі.

Вони розійшлися по своїм кімнатам під ранок.

— Тобі потрібно хоч кілька годин сну, — переконав її Магістр.

Але сон не йшов. Вона так і пролежала до світанку з розплющеними очима, складаючи плани на новий день. Вранці вона має скористатися рідиною, отриманою від цілителя, щоб перетворитися на блондинку. Шкода, звичайно, псувати волосся, але вона здатна і не на таке аби швидше вибратися звідси. Тельмар виявився північником, тому їй вдвічі корисніше стати його помічницею і втертися в довіру. Він напевно володіє якоюсь інформацією, яка може стати в нагоді Сніжані. Не виключено навіть, що знає щось про Краплю Арата.

Сніжана так і не розповіла Магістрові, яку умову поставив їй Тельмар. Навіщо? Це лише викличе зайву тривогу. Вона займеться своїм волоссям вже після того, як Крайдан вирушить на Велику Раду. Йому потрібно бути в палаці з самого ранку, а їй лише після обіду. Час Сніжана має.

Вона розмірковувала, чи побачаться вони з Крайданом ще раз, і розуміла, що імовірно ні. Після Великої Ради Крайдан зізнається королю в злочині, якого не скоїв, та його візьмуть під варту. Біль швидкого розставання пекельно палив душу. Сніжана встигла сильно прив'язатися до цього похмурого красеня.

Крайдан з'явився в її кімнаті, трохи засяяв світанок. Зайшов попрощатися? Вона зіскочила з ліжка йому назустріч. Зробила кілька швидких кроків і зненацька завмерла. Він наближався до неї — величезний, рішучий, сильний. Її раптом приголомшило усвідомлення, що вони удвох у цьому порожньому будинку, і вона не хоче його відпускати. І якби це був інший світ, інший час, інші обставини, між ними зараз щось сталося б. Погляд його темних очей був таким, наче він думає про те саме.

Сніжана завмерла, але він не зупинявся. Підійшов і навис над нею. Пульс прискорився, шалено застукало у вухах. Його близькість, його подих… Усі відчуття загострилися вкрай. Вона знала, що Крайдан не дозволить собі більше ніж поцілунок. Прощальний поцілунок — він його заслужив.

— Сніжано, — його рука піднялася, торкнулася локона, м'яко стиснула.

У цьому русі відчай, біль та пристрасть. Жар передчуття змусив затамувати подих і чекати, поки його губи візьмуть у полон її…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍