Читати книгу - "Нестримне серце, Богдана Малкіна"

– Я щаслива, коли ти поряд, – прошепотіла, повертаючи обличчя до хлопця. Після його слів прийшло полегшення. Звісно, провину за батьків вона й досі відчувала, але тягар, що стосувався майбутнього, зник. Адже Андрій сказав, що вони впораються й Ася повірила в це. – Де ти зупинився? У друзів?

– Так.

– Мені було б зручніше та приємніше, аби ти жив зі мною.

– Тоді я залюбки погоджуся, хочеться проводити з тобою якомога більше часу.

Слова приємно мазнули душу, в якій одразу ж з'явилося тепло, бо Ася теж цього хотіла.

 

 

*кобіта – дівчина