Читати книжки он-лайн » Детективи 🔍🕵️‍♂️🔪 » Кувала Зозуля, Джоан Роулінг

Читати книгу - "Кувала Зозуля, Джоан Роулінг"

127
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 121
Перейти на сторінку:
сказав Бристоу, густо рожевіючи.

— Ти дуже милий,— нудним голосом відповіла Тенсі Бестиґі.

Офіціант забрав їхні тарілки.

— Про що ви там питали? — спитала Тенсі у Страйка.— А, про квартири. Дібі Макк, який мав приїхати, але не приїхав. Фреді з цього страшенно казився, бо поставив у його квартирі троянди. Такий уже той Фреді жмикрут.

— Наскільки добре ви знаєте Дерика Вілсона? — спитав Страйк.

Вона моргнула.

— Ну, він охоронець; звідки мені його знати? Наче пристойний. Фреді завжди казав, що серед решти він найкращий.

— Правда? А чому?

Тенсі знизала плечима.

— Не знаю, треба спитати Фреді. Якщо пощастить,— додала вона зі смішком.— Скоріше пекло замерзне, ніж Фреді з вами поговорить.

— Тенсі,— втрутився Бристоу, трохи нахиляючись уперед,— може, просто розповіси Корморану, що ти чула тієї ночі?

Страйк був би радий, якби Бристоу не втручався.

— Ну,— сказала Тенсі,— була друга ночі, й мені закортіло пити.

Її тон був невиразний, байдужий. Страйк відзначив, як від самого початку, навіть у такій дрібниці, вона розповідає історію не так, як розповідала поліції.

— Я пішла по воду до ванної кімнати і вже поверталася через вітальню до спальні, коли почула крики. Вона — Лула — кричала: «Запізно, я вже це зробила». А тоді долинув чоловічий голос: «Ах ти ж стерво брехливе!» А потім... а потім він її скинув униз. Я, власне, бачила, як вона падає.

І Тенсі різко смикнула руками. Страйк зрозумів — то вона показувала, як вимахувала руками Лула.

Бристоу відставив келих з таким виглядом, ніби його нудить. Принесли основні страви. Урсула випила ще вина. Ні Тенсі, ні Бристоу своєї їжі навіть не торкнулися. Страйк узяв виделку і почав їсти, стараючись не показувати, як йому смакує салат пунтарелле з анчоусами.

— Я закричала,— прошепотіла Тенсі.— Кричала і не могла припинити. Попри Фреді вибігла з квартири й помчала вниз. Хотіла сказати охоронцю, що нагорі чоловік, тож хай він схопить його. Мені назустріч з-за стійки вибіг Вілсон. Я розповіла йому, що сталося, і він побіг на вулицю подивитися на неї — замість бігти нагору по нього. Йолоп клятий. Якби спершу побіг нагору, то, може, взяв би його! Тоді по мене прийшов Фреді, почав тягнути мене назад до квартири, бо я була неодягнена. Потім повернувся Вілсон, сказав, що вона мертва, попросив Фреді викликати поліцію. Фреді практично заніс мене нагору — я була в повній істериці — і набрав 999 з квартири. Потім приїхала поліція. І ніхто не повірив жодному моєму слову.

Вона зробила ще ковток вина, відставила келих і тихо додала:

— Якщо Фреді дізнається, що я з вами говорила, то сказиться.

— Але ж ти цілком певна, так, Тенсі,— вліз Бристоу,— що чула нагорі чоловіка?

— Та звісно ж, певна,— відповіла Тенсі.— Я саме це кажу, хіба ні? Там нагорі точно хтось був.

У Бристоу задзвонив мобільний.

— Перепрошую,— промимрив він.— Так, Елісон? — сказав він, беручи слухавку.

Страйк почув низький голос секретарки, але що саме вона говорила, не розібрав.

— Даруйте, я на хвилину,— мовив Бристоу з нажаханим виглядом і вийшов з-за столу.

На гладеньких доглянутих обличчях сестер проступив злісно-веселий вираз. Вони обмінялися поглядами; а потім, здивувавши Страйка, Урсула заговорила до нього:

— Ви знайомі з Елісон?

— Дуже побіжно.

— Знаєте, що вони пара?

— Так.

— Це насправді так жалюгідно,— мовила Тенсі.— Вона з Джоном, а сама сохне за Тоні. Ви знайомі з Тоні?

— Ні,— зізнався Страйк.

— Це один зі старших партнерів. Джонів дядько, знаєте? — Знаю.

— Дуже привабливий. На таку, як Елісон, він і не гляне. Гадаю, вона згодилася на Джона як на втішний приз.

Думка про нерозділену закоханість Елісон, здається, дуже тішила сестер.

— І про це пліткують в офісі? — поцікавився Страйк.

— О так,— радо повідомила Урсула.— Кипріян каже, що вона поводиться просто ганебно. Вистрибує навколо Тоні, мов щеня.

Її антипатію до Страйка ніби вітром звіяло. Він не здивувався, бо не раз стикався з цим феноменом. Людям подобається патякати; винятків майже не буває; питання полягає лише в тому, як кого розговорити. Дехто — до цієї категорії належала, вочевидь, і Урсула — м’якшає під дією алкоголю; інші люблять бути в центрі уваги; а дехто просто потребує близькості до іншої людської істоти. Певна частина людського роду воліє балакати тільки на конкретні теми: про власну невинуватість або ж чужу провину; свою колекцію довоєнних бляшанок з-під печива; або, у випадку Урсули Мей, про безнадійну пристрасть негарної секретарки.

Урсула дивилася на Бристоу через вікно; той стояв на тротуарі, говорив у телефон, час до часу починав ходити туди-сюди. Язик у неї геть розв’язався, і вона мовила:

— Я навіть знаю, в чому там справа. Виконавці заповіту Конвея Оутса незадоволені тим, як фірма вела його справи. То американський фінансист, знаєте? Кипріян і Тоні киплять і змушують Джона бігати і все залагоджувати. Джонові завжди дістається вся чорна робота.

Її тон був скоріше нищівним, ніж співчутливим.

Бристоу повернувся за стіл весь червоний.

— Вибачте, там Елісон передала повідомлення,— сказав він.

Офіціант прийшов забрати тарілки. Порожня була лише у Страйка. Коли офіціант уже не міг їх почути, Страйк мовив:

— Тенсі, поліція відкинула ваші свідчення, бо вважає, що ви не могли чути того, що чули.

— Вони дуже помиляються,— відказала та. Добрий гумор водномить злетів з неї.— Я дійсно це чула.

— Крізь зачинене вікно?

— Воно було відчинене,— відповіла Тенсі, уникаючи поглядів своїх супутників.— Було душно. Коли я йшла по воду, то відчинила вікно.

Страйк зрозумів, що коли натиснути на неї, то вона взагалі відмовиться відповідати на питання.

— Також вони стверджують, що ви буцімто прийняли кокаїн.

Тенсі видала нетерплячий звук — таке собі тихе «кхе».

— Слухайте,— сказала вона,— ну я дійсно трохи прийняла, але раніше, за вечерею, і вони знайшли залишки у ванній, коли оглядали квартиру. Ті Данни нудні, як я не знаю що. Хто завгодно нюхнув би трохи, щоб не здуріти від тих чортових анекдотів Бенджі Данна. Але голос нагорі мені не примарився. Там був чоловік, і то він її убив. Він убив її,— повторила Тенсі, люто дивлячись на Страйка.

— Як ви гадаєте, куди він пішов після цього?

— Не знаю. Звідки мені знати? Джон платить вам, щоб ви дізналися. Десь сховався. Виліз через вікно у двір. Заховався у

1 ... 38 39 40 ... 121
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кувала Зозуля, Джоан Роулінг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кувала Зозуля, Джоан Роулінг"