Читати книгу - "Чоловіки без жінок та інші оповідання, Ернест Міллер Хемінгуей"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Другий воїн: Ні, не пробував.
Перший воїн: То спробуй.
Другий воїн: Агов, господарю, налийте нам всім червоного.
Винар-іудей: Прошу, панове. Вам сподобається. [Ставить на стіл глечика, що його наповнив із однієї з бочок.] Смачне вино.
Перший воїн: Випийте з нами. [Обертається до третього римського воїна, який схилився на бочку.] Що з тобою?
Третій воїн: Живіт скрутило.
Другий воїн: Не треба було воду пити.
Перший воїн: Випий червоного.
Третій воїн: Не можу я тої кислятини пити. Мені від неї кишки вивертає.
Перший воїн: Ти вже тут задовго сидиш.
Третій воїн: Та я й сам знаю.
Перший воїн: Агов, господарю, дайте цьому панові щось від живота.
Винар-іудей: Вже несу.
[Третій римський воїн ковтає із горняти, в якому щось намішав винар.]
Третій воїн: Гей, чого ти сюди накидав? Верблюжого лайна?
Винар: Випийте все до дна, пане офіцере. Вам зразу поліпшає.
Третій воїн: Так хижо мені ще ніколи не було.
Перший воїн: Пий-пий. Недавно він і мене так на ноги поставив.
Винар: Вас тоді добряче схопило, пане офіцере. Але я знаю, що допомагає від живота.
[Третій римський воїн випиває все до останньої краплі.]
Третій воїн: Ісусе Христе! [Кривиться.]
Другий воїн: А тривога була даремна!
Перший воїн: Ну, не знаю. Він непогано там сьогодні тримався.
Другий воїн: А чому не зійшов з хреста?
Перший воїн: Бо не хотів з нього сходити. Він мав іншу роль.
Другий воїн: Покажи мені хоч когось, хто не хотів би зійти з хреста.
Перший воїн: Ет, ти ні чорта в тому не тямиш. Он господаря спитай. Агов, господарю, він хотів зійти з хреста?
Винар: Мене там не було, панове. Я таким не цікавлюсь.
Другий воїн: Слухай, я таких знаєш скільки бачив — і тут, і в купі інших місць. Покажи мені хоч одного, хто не хоче злізти з хреста, коли вже припече — коли припече, я кажу, — і я разом з ним на той хрест вилізу.
Перший воїн: По-моєму, він там непогано тримався.
Третій воїн: Ага, так нічого.
Другий воїн: Ви, хлопці, мене не розумієте. Я не кажу, добре він тримався чи ні. Я кажу, коли припече, ось що. Коли їх починають прибивати цвяхами, кожен з них поклав би тому кінець, якби міг.
Перший воїн: Ви що, нічого про це не чули?
Винар: Не чув, пане офіцере, мене таке не цікавить.
Перший воїн: Я аж дивувався, коли дивився на нього.
Третій воїн: От чого я не люблю, то це прибивати їх цвяхами. Болить, напевно, страшно.
Другий воїн: Не так страшно, як тоді, коли їх піднімають. [Показує, піднімаючи дві стулені докупи долоні.] Коли тіло починає тягнути їх донизу. Отоді пекло.
Третій воїн: Дехто аж виє від болю.
Перший воїн: Що ти мені говориш? Знаєш, скільки я їх бачив? Тому й кажу, що він сьогодні непогано тримався.
[Другий римський воїн вишкірився до винаря-іудея.]
Другий воїн: Та ти, друзяко, теж за Христом ходив, га?
Перший воїн: Давай, дражнися з нього, дражнися. Ліпше би послухав, що я кажу. Він там непогано сьогодні тримався.
Другий воїн: Вип’ємо ще?
[Винар з очікуванням дивиться на них. Третій римський воїн сидить, похиливши голову. Вигляд у нього кепський.]
Третій воїн: Я більше не хочу.
Другий воїн: Тільки на двох, господарю.
[Винар ставить глечик вина — менший за попередній. Він спирається на дерев’яний шинквас.]
Перший воїн: Бачив його дівку?
Другий воїн: Я ж коло неї стояв.
Перший воїн: Така нічого.
Другий воїн: Я з нею ще до нього був знайомий. [Підморгує винареві.]
Перший воїн: Бачив її колись часто в місті.
Другий воїн: Багато в неї всякого добра було. А він їй щастя не приніс.
Перший воїн: Та й сам він нещасливий. Але сьогодні непогано тримався.
Другий воїн: А куди його ватага поділась?
Перший воїн: Всі порозбігались. Самі жінки з ним лишилися.
Другий воїн: Боягузи ще ті. Як побачили, до чого йде, скоро порозбігалися.
Перший воїн: А жінки лишилися.
Другий воїн: Жінки так.
Перший воїн: Бачив, як я штурхнув його списом?
Другий воїн: Колись тобі влетить за таке.
Перший воїн: То єдине, чим я міг йому помогти. Кажу тобі, він сьогодні непогано тримався.
Винар-іудей: Панове, пробачте, але я вже зачиняю.
Перший воїн: Ми ще по одній вип’ємо.
Другий воїн: Нащо воно треба? Те пійло і так не бере. Пішли.
Перший воїн: Та давайте ще по одненькій.
Третій воїн: [Підводиться з бочки.] Не треба, пішли. Йдемо звідси. Так зле мені ще ніколи не було.
Перший воїн: По одній — і все.
Другий воїн: Не треба, пішли. Ми йдемо. Добраніч, господарю. Запишіть на наш рахунок.
Винар: Добраніч, панове. [Він здається стривоженим.] А може, дасте мені бодай частину, пане офіцере?
Другий воїн: Ще чого, приятелю! Платню в середу дають.
Винар: Ну добре, пане офіцере. На добраніч, панове.
[Троє римських воїнів виходять на вулицю.]
[Надворі.]
Другий воїн: От жидівська пика, як і всі вони.
Перший воїн: Не кажи, цей добрий чолов’яга.
Другий воїн: Та в тебе всі сьогодні добрі.
Третій воїн: Пішли вже до казарми. Мене аж вивертає.
Другий воїн: Ти задовго тут просидів.
Третій воїн: Не задовго. Мене просто верне.
Другий воїн: Бо ти задовго тут просидів. От і все.
ЗАВІСА
Банальна історія
Він їв апельсин, повільно випльовуючи зернята. Надворі сніг переходив у дощ. Електрична пічка в кімнаті немовби й не гріла, і він, підвівшись з-за письмового стола, сів просто на неї. Як добре! Нарешті — так і жити можна.
Він сягнув рукою по другий апельсин. Десь далеко в Парижі Маскар відправив Денні Фраша у нокаут уже в другому раунді. Далеко в Месопотамії випав двадцять один фут снігу. На другому краю світу, в Австралії, англійські гравці в крикет відточували удари по ворітцях. Ось де Романтика.
Покровителі мистецтв і красного письменства відкрили для себе журнал «Форум», прочитав він. Наставник, філософ і приятель меншості, яка уміє думати. Оповідання, що здобули премії, — чи напишуть їхні автори завтрашні бестселери?
Вам сподобаються ці по-домашньому теплі американські оповідки — замальовки зі справжнього життя на ранчо, у багатолюдних кварталах і на затишних віллах — з бадьорими нотками гумору.
Треба прочитати, подумав він.
Він читав далі. Діти наших дітей — що з ними буде? Хто з них виросте? Треба знайти нові шляхи, як нам усім поміститися під сонцем. Доведеться воювати — чи вистачить мирних методів?
А може, ми всі будемо змушені перебратися до Канади?
Наші найщиріші переконання — чи розвіє їх Наука? Наша цивілізація — чи не поступається вона древньому укладу…
А тим часом у далеких вологих джунглях Юкатану стукали сокири збирачів каучуку. Хто нам потрібен: богатирі чи культурні люди? Згадайте Джойса. Згадайте президента Куліджа. На яку зорю мають орієнтуватися наші студенти? Є Джек Бріттон. І є доктор Генрі ван Дайк. Як їх обох примирити? Згадайте молодого Стриблінґа.
А як же наші доньки, які мусять власноруч вимірювати Глибини вод? Ненсі Готорн вимушена самотужки вимірювали Життєве море.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чоловіки без жінок та інші оповідання, Ернест Міллер Хемінгуей», після закриття браузера.
