Читати книгу - "Секретарка для дракона-мільярдера, Лариса Бондарчук"

І я вам скажу, що в Анжеліки, хоч і не було довгого, як голки, манікюру, як інколи бувають у деяких модниць, але за нігтями вона стежила, доглядала їх, і там теж було чим дряпонути!

Ох, і засичав дракон! Чи від болю, чи він несподіванки, не знаю. Але в цей момент, коли він руками за обличчя схопився, Анжеліка зуміла випручатися з його обіймів та відійти від ліжка. Вихопила свій телефон із кишені, посвітила екраном на підлогу і знайшла свої окуляри. Натягнула їх, а потім біля ліжка і пелерину свою побачила, теж назад одягнула.

Поки все це робила, дракон прийшов у себе після атаки Анжелікиними нігтями і каже:

- Ти не маєш рації, Анжеліко, я від душі сказав, що ти киця! Ти ж така сполохана, наче котенятко! Тебе весь час захищати хочеться! Цілувати, обіймати! А Фентекліта просто сама до мене в ліжко колись влізла, вона й не подобається мені! 

- А я думаю, що ви обманюєте! - навернулися на очі дівчині сльози. - Вона дуже вродлива! І все при ній!

- Ти набагато краща! - почав запевняти її бос. - Ніхто ще не приваблював мене так, як ти! Повернися до мене в ліжко! Лише ти в моїх думках зараз!

- А от в моїх думках зовсім інша людина! - прошипіла Анжеліка, бо не вірила жодному слову боса. - Я бачу, - перейшла і вона на "ти", - тобі вже краще?! Вже оклигав від зелених пельменів? Тоді я піду! До завтра! Тобі треба виспатися, бо завтра ти зі своєю кицею Фентеклітою їдете до лікарні, щоб там дізнатися про свою дитину!

Анжеліка вибігла зі спальні боса і зачинила за собою двері. Зітхнула гірко, поправила пелерину і пішла на кухню, щоб випити якоїсь кави чи чаю. Сумно їй було на душі й важко. Адже наче бос і сказав, що вона йому подобається, але чи не викликані ці слова тим, що хотів затягнути її до ліжка? Чого тільки не скаже чоловік жінці, аби з нею переспати! Ох, чи правильно вчинила, пішовши геть? Може, слід було залишитися? Адже й справді хвилював її бос, закохалася вона, дуже їй подобалися його обійми та поцілунки. Он, досі все тіло горить, а губи взагалі палають!

Анжеліка прийшла на кухню і побачила там ще одну дівчину, Зейнабу. Вона спала на диванчику на кухні. “Ага, отже, Павло Помідор обрав собі дівчину! - подумала Анжеліка, тихо п’ючи чай. - І вони разом, а Зейнабу виставили геть. Ну, хоч комусь сьогодні вночі добре…”.

Спала Анжеліка на канапі у вітальні. А з першими променями сонця прокинулася, зібралася і поїхала додому. Адже теж мала певні плани на сьогоднішній день. Слід було з'ясувати все-таки про ту вагітність Фентекліти, поїхати таємно в лікарню...

А приймаючи душ вдома, побачила дівчина на своїй руці намальовану яскраву червону квітку, схожу на красиве татуювання, повністю ідентичне тому, яке помітила вона у свого владного боса. І так і сіла в тому душі від здивування! А це що за напасть така?

__________

*Слова не мої, а іншої авторки на Букнет, Лесі Найденко. Але ж класно сказала! 😁