Читати книгу - "Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг"

Розділ 36

- При якій? - Можливо, там така умова, що мені краще буде влаштуватися відразу на три роботи, працювати двадцять чотири години на добу, сім разів на тиждень, ніж на неї погодитися? Тим паче справді якось аж занадто швидко Ніколас згодився видати мені гроші вперед. Я не сумніваюся, що в нього їх достатньо. Плюс я нікуди не зникну, обдуривши його, бо банально через певний час стану частиною його родини. Точніше він ввіллється в нашу сім'ю. Та все ж, якась максимальна довіра. Чим я її заслужила?

- Ти вже про неї знаєш, я тобі говорив, - і так уважно на мене дивиться, начебто хоче зрозуміти, чи я реально ні чорта не петраю, чи прикидаюся. Не ясно, що для чоловіка краще. Бо якщо не петраю, то на який біс йому така підлегла, навіть якщо й у вигляді звичайної секретарки.

- Я, напевно, забула, нагадаєш? - Що ж, якщо це перевірка на уважність, то я її успішно провалила. Та я й справді не можу пригадати, щоб мій новий бос щось таке казав. Про якісь умови.

- Альбіна не має дізнатися про те, що я взяв тебе на роботу, - і не зводить цього допитливого погляду. Тільки тепер думаю з іншої причини - чи зможу я тримати язик за зубами й не розповісти сестрі правду. Перевіряє, чи можна мені довіряти.

- Ну, ти казав тільки за те, щоб я не проговорилася Альбіні стосовно того, що ти запропонував мені посаду у своїй фірмі, але щодо того, що я буду тут працювати не було ні слова, - і чоловік нічого зрозумілого не видав на моє питання, чому так потрібно зробити. Та і дуже підозріло це все. Він приховує щось від своєї нареченої, з якою не прожив в офіційному шлюбі ні одного дня...

- Тепер кажу. Вона не має цього знати.

- Але чому? - Не можу я стриматися. Ні зараз, ні тим більше пізніше. Це ж запитання буде гризти мене, не відпускати, мозолити душу. Нічого такого крамольного ніби й не роблю, якщо не розповім цю інформацію сестрі, та все ж... Нащо ці таємниці одне від одного? Може я ще зовсім юна, нічого не розумію в справах любовних, точніше так воно і є, та все ж...

- Бо Альбіна хотіла на це місце, я їй відмовив.

- На місце секретарки? - Знаючи сестру, і знаючи те, як вона себе любить і береже, то не надто сильно віриться в те, що це правда. Секретарка це явно не та робота, яку Альбіна вважає достойною її рівня. Ось якби кимось керувати, комусь роздавати команди, тоді так, сестра б перша була на черзі та зубами б вигризала цю посаду, а от тут... Щоб нею командували. Щоб вона бігала з горнятками кави й виконувала роботу "дай-подай"... Та ні, то не для неї.

- Скоріше на місце особистого контролера. За мною. Щоб не дай Боже я кудись не туди подивився. Не те щось зробив.

- Тобто? - Альбіна бігла б за своїм нареченим та дивилася, що він робить? Тим паче не знаю чим саме займається Ніколас, але сильно сумніваюся в тому, що сестра в цьому розбирається.

- Тобто у нас є клієнтки дівчата, дуже часто доволі красиві дівчата, а як ти помітила твоя сестра дуже ревнива. А мені на роботі не потрібно мелодрам. Мені треба, щоб люди безапеляційно виконували свої обов'язки й не довбали мозок. В чому твоя сестра теж не пасе задніх.

- Добре, я буду мовчати, тільки..., - мене якось збентежили слова Ніколаса стосовно того, що я знаю, як Альбіна вміє ревнувати. Це він натякає на те, що трапилося сьогодні вранці? Та і вчора ввечері? Невже не одній мені здалося, що вона якось аж занадто бурхливо реагує на дії свого нареченого по відношенню до мене?

- Ну! - Схоже мій без пару хвилин керівник не любив затягувати розв'язання різного роду питань, а я тягнула гумку як могла, випробовуючи його нерви на міцність.

- А якщо Альбіна надумає прийти до тебе на роботу? Як в цьому випадку бути? - Не ховатися ж мені в шафі, як коханці. При чому нічого такого не зробивши, просто працюючи на її майбутнього чоловіка.

- Не надумає. Я їй заборонив сюди приходити. Окреслив лінію між особистим та роботою й попередив цю лінію не переходити.

- Гаразд, я згодна на цю умову, - ого, я навіть не очікувала, що в них такі домовленості. Що на роботу Альбіні зась. Та і взагалі... Не все так гладко в їхніх відносинах, як здається на перший погляд. Ці два дні демонструють, що не тільки ванілька присутня в цій парі. Кнуту теж бути. І не тільки в ліжку...

- А що там з будинком тим згорілим? Є якісь новини? Цих грошей, що я тобі дам, хіба вистачить покрити збитки?

- Так я прошу не на той будинок, - навіть якщо припустити, що тут солідні зарплатні. Навіть якщо Ніколас дасть відразу мені за пів року зарплатню, то це навряд чи покриє навіть п'яту частину заборгованості за знищене майно. Чоловік же з головою на плечах. Невже не розуміє, що цього точно не вистачить? Це ж банально очевидно.

- А на що? - Якщо я здивована таким дивним питанням Ніколаса, то він своєю чергою теж в шоку, але з іншого приводу - на що мені така величезна сума коштів, як не на відновлення будинку.

- Моя подруга, та що Лія, яку ти вчора підвозив до лікарні, буде їхати з малою за кордон. Буде домовлятися стосовно операції для доньки. І на перший час їм потрібні кошти. Та і загалом ті гроші як розхідник будуть, враховуючи можливу суму операції. Ось я і хочу їй допомогти, бо крім мене і мами в Лії нікого немає, хто б якось міг виручити.

Я ніби назвала причину, на яку беру таку чималу суму коштів. Начебто розклала все по поличках, що я прошу про таку послугу не задля того, щоб збільшити губи, чи то груди. Та замість усвідомлення, на обличчі Ніколаса виникає ще більше непорозуміння. І я вже починаю жалкувати, що не сказала, що це все піде на згорілий будинок...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍