Читати книгу - "Вибрані твори. Том I"

знову у мисник, замикає його, ключ дбайливо ховає у кишеню).

Крiстi (затримуючись бiля камiна). Ви краще поставили б чорнильницю для стряпчого.

Мiсiс Даджен. Що за вiдповiдь, сер! Іди й роби, що сказала.

Крiстi, надувши губи, повертається, щоб виконувати наказ.

Стривай-но! Ранiше повiдчиняй вiконницi, щоб було видно. Невже я сама робитиму всю важку роботу в господарствi, а такий здоровий бовдур байдикуватиме?

Крiстi виймає прогонич i ставить на пiдлогу, потiм вiдчиняє вiконницi. Знадвору вливається сiре ранкове свiтло. Мiсiс Даджен бере з камiна свiчник, гасить свiчку, придавлює ґнотика, послинивши спершу пальцi, i знову ставить свiчник на камiнну дошку.

Крiстi (глянувши у вiкно). Ось священикова жiнка.

Мiсiс Даджен (незадоволено). Що? Сюди йде?

Крiстi. Авжеж.

Мiсiс Даджен. І чого вона турбує мене в таку годину? Я навiть не встигла пристойно одягтися для прийому гостей.

Крiстi. Ви б краще в неї запитали.

Мiсiс Даджен (погрозливо). А ти б краще навчився чемно розмовляти. (Крiстi, закопиливши губу, прямує до дверей. Вона йде за ним, даючи новi накази). Скажи цiй дiвцi, щоб iшла сюди, до мене, як тiльки поснiдає. Та хай опорядить себе, щоб можна було показатися на люди.

Крiстi пiшов, грюкнувши дверима перед самiсiньким носом у матерi.

От прекраснi манери! (Стукають у вхiднi дверi; вона повертається i досить негостинно кричить). Заходьте!

Джудiт Андерсон, дружина священика, заходить у кiмнату. Вона молодша за свого чоловiка бiльш як на двадцять рокiв, хоча жвавiстю вдачi не може порiвнятися з ним. Вона вродлива, витончена i має благородний вигляд. У нiй почувається самовпевненiсть, властива людям, якi досить високої думки про себе, бо всi змалку милувалися нею i пестили її, i ця самовпевненiсть замiняє їй силу. Одягнена вона зi смаком, i риси гарного обличчя говорять про сентиментально-мрiйливу вдачу. Навiть у властивому їй самозадоволеннi є щось привабливе, як у хвалькуватостi дитини. Загалом у кожного м’якосердого спостерiгача, який знає жорстокiсть свiту, ця людина не може не викликати зворушення. Ясно, що Андерсон мiг би зробити i гiрший вибiр, а вона, що так потребує захисту й опори, не могла зробити кращого.

Мiсiс Даджен. О, це ви, мiсiс Андерсон?

Джудiт (дуже ввiчливо, майже поблажливо). Так. Може, я чимось стану вам у пригодi, мiсiс Даджен? Може, допомогти вам прибрати дiм, доки прибудуть читати духiвницю?

Мiсiс Даджен (холодно). Дякую вам, мiсiс Андерсон, мiй дiм завжди готовий до прийому гостей.

Мiсiс Андерсон (з поблажливою люб’язнiстю). О так, звичайно! Може, менi не слiд було саме зараз приходити до вас?

Мiсiс Даджен. Що вже там, одною особою бiльше чи менше, — це менi сьогоднi байдуже, мiсiс Андерсон. Якщо прийшли, то краще вже лишайтеся. Тiльки прошу, зачиняйте дверi!

Джудiт посмiхається, нiби говорячи: «Яка ж я невправна!» — i зачиняє дверi з таким виглядом, неначе робить щось надзвичайно миле i приємне.

Отак краще. Менi треба пiти переодягтися. Сподiваюсь, ви не вiдмовитесь побути тут i привiтати гостей, як хто з них прибуде ранiше, нiж я буду готова.

Джудiт (ласкаво вiдпускаючи її). О, звичайно! Покладiться на мене, мiсiс Даджен; i не поспiшайте. (Вiшає плащ i капелюшок на вiшалку).

Мiсiс Даджен (ущипливо). Менi здається, це вам бiльше пiдiйде, нiж прибирати кiмнати.

Входить Ессi.

А, це ти! (Суворо). Іди-но сюди, дай я на тебе подивлюсь! (Ессi боязко наближається. Мiсiс Даджен, грубо схопивши її за руку, крутить перед собою, перевiряючи наслiдки її спроб набути чистiшого, пристойного вигляду, наслiдки, якi виявили брак досвiду й ще менше ретельности в цiй справi). Гм, це, на твою думку, пристойна зачiска? Одразу видно, хто ти є i як тебе виховано. (Вiдпускає її руку i безапеляцiйно наказує далi). Тепер слухай i роби, що тобi наказано. Сiдай отут у кутку, коло вогню: як поприходять, не смiй менi нi пари з уст, доки до тебе не звернуться.

Ессi задкує до вогнища.

Хай родичi твого батька бачать тебе i знають, що ти тут: вони так само, як i я, повиннi дбати про те, щоб ти не померла з голоду. У всякому разi, вони повиннi б допомогти. Але не смiй базiкати i поводитись так, неначе ти їм рiвня. Чуєш?

Ессi. Чую.

Мiсiс Даджен. Ну, то й роби, як тобi сказано.

Ессi з жалюгiдним виглядом сiдає край камiнних ґрат, далi вiд дверей.

Не звертайте на неї уваги, мiсiс Андерсон: ви ж знаєте, хто вона i що. А як вона чимось потурбує вас, тiльки скажiть менi — я вже її провчу. (Іде до спальнi i так енергiйно грюкає за собою дверима, наче i дверi треба якнайсуворiше примушувати до виконання їхнiх обов’язкiв).

Джудiт (повчає Ессi i водночас переставляє на столi пирiг i вино). Тобi не слiд ображатися на тiтку за те, що вона сувора до тебе. Вона дуже хороша жiнка i бажає тобi добра.

Ессi (пригнiчена горем, неуважно). Так.

Джудiт (роздратована байдужiстю Ессi i тим, що вона не цiнує її поблажливо-ласкавого зауваження). Гадаю, ти не збираєшся дутися, Ессi?

Ессi. Нi.

Джудiт. Ну, так. Ти — хороша дiвчинка. (Ставить два стiльцi коло столу, спинками до вiкна, з приємним почуттям того, що вона краща хазяйка, нiж мiсiс Даджен). Ти знаєш кого з батькових родичiв?

Ессi. Нi. Вони всi зреклися його: вони надто побожнi. Інодi тато згадував про Дiка Даджена, але я його нiколи не бачила.

Джудiт (одверто обурена). Дiк Даджен? Ессi, ти справдi хочеш бути порядною i вдячною дiвчиною i заслужити собi тут стале мiсце своєю гiдною поведiнкою?

Ессi (без жодного захоплення). Так.

Джудiт. Тодi ти не повинна нiколи згадувати iм’я Рiчарда Даджена, навiть i не думати про нього. Вiн — погана людина.

Ессi. Що вiн зробив?

Джудiт. Ти не повинна питати про нього, Ессi! Ти ще надто молода, щоб знати, що таке погана людина. Вiн контрабандист, вiн живе з циганами; вiн не любить своєї матерi i своєї рiднi; по недiлях, замiсть того, щоб iти до церкви, вiн грає у карти, бере участь у бiйках. Уникай його, Ессi, якщо це тiльки буде можливо; i пам’ятай, що знаючись з такими людьми, як вiн, ти заплямуєш i себе i все жiноцтво.

Ессi. Так.

Джудiт (знову незадоволеним тоном). Боюсь, що ти вiдповiдаєш «так» чи «нi», навiть не думаючи, що кажеш.

Ессi. Так. Тобто я хотiла сказати...

Джудiт (суворо). Що ти хотiла сказати?

Ессi (майже плаче). Тiльки... тато мiй — теж був контрабандистом i... (Хтось стукає в дверi).

Джудiт. Починають збиратися. Пам’ятай, Ессi, всi тiтчинi накази i будь хорошою дiвчиною.

Крiстi