Читати книгу - "Тінкі й чарівна квітка"

159
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

— Для цього тобі доведеться навчитися літати. Або я можу перенести тебе через паркан сам, — засміявся Тінкі.

— Але ж я така велика, — здивувалася дівчинка.

— Я можу зменшити тебе, тіль­ки… — запнувся раптом феріґард, — я раніше цього ніколи не робив.

— Ну що ж, спробуймо, — не­сміливо запропонувала Лілі. — Спо­діваюся, ти зможеш потім збільшити мене?

— Учитель завжди казав, що це дуже просте чаклунство. Тож я спробую. Але невже ти оце зараз, серед ночі, хочеш потрапити до Нокса?

— Звичайно, — закивала дівчинка, — адже до виставки залишилося зовсім мало часу.

— Тоді мерщій одягайся й полетімо, — спурхнув над ліжечком кролик.

Коли Лілі була готова, Тінкі скомандував їй стати рівно, а сам почав кружляти довкола неї чимдалі швидше і швидше. Дівчинці нараз здалося, що вона спускається на швидкісному ліфті. Усе почало збільшуватися, а Лілі стала зовсім маленькою.

— Ну як? Подобається? — засміявся феріґард, підлітаючи до Лілі.

— Це ж справжнісіньке диво! — вигукнула дівчинка. — Але в мене все одно немає крил. Як же я полечу?

— Ти стала зовсім маленькою, і я тепер легко підніму тебе. Тож полетімо?

Лілі радісно закивала. Крилатий кролик підставив дівчинці свою пухнасту спинку. Лілі залізла на Тінкі і міцно вхопилася за його шерсть. Райдужні крильцята затріпотіли, і друзі злетіли в повітря.

Цей чарівний політ був зовсім не схожий на подорож на літаку. Вітерець обвівав Лілі, доносячи до неї запахи квітів. А замість гулу моторів дівчинка чула лише спів нічних комах та шелест крилець Тінкі.

— А он і будинок цього Нокса, — вказав лапкою Тінкі на чималу споруду.

Лілі побачила попереду темну будівлю, подібну до велетенського куба. Здавалося, у ній не було ні вікон, ні дверей. Друзі облетіли навколо будинку й помітили неподалік оранжерею. Скляні стіни поблискували в темряві.

Тінкі приземлився побіля оранжереї.

— Запах веде сюди, — вказав кролик на одну зі скляних панелей.

— Як же ми потрапимо всередину? — занепокоїлася Лілі.

Раптом вона побачила біля самої землі ґратчастий отвір у стіні. Вона зістрибнула зі спинки феріґарда й побігла до ґрат.

— Тінкі, поглянь! — Дівчинка пролізла крізь пруття, й за ними відкрився темний прохід. — Напевно, це стік для води.

Друзі пішли по трубі. Крильця Тінкі мерехтіли в темряві, і Лілі майже не було страшно.

Тунель швидко закінчився, і наші шукачі пригод потрапили до оранжереї.

Лілі знову залізла Тінкі на спинку, і вони злетіли над довгими рядами столів із безліччю квітів у горщиках. У темряві це було схоже на досить густий ліс.

— Ох! Уночі всі квіти однакові, — зітхнула дівчинка. — Як же нам знайти нашу камелію?

— А я спробую запалити чарівний вогник, — прошепотів кролик.

— Тоді ми зможемо облетіти всі квіти і розглянути їх ближче, — закивала дівчинка.

Тінкі склав лапки човником і зосереджено подув у них. Лілі побачила, як спалахнула в темряві маленька золотиста зірочка.

— Чудово! — зраділа дівчинка. — А як ми понесемо вогник?

— Він сам полетить поряд, — хихикнув феріґард.

Друзі злетіли над рослинами, і вогник справді слухняно висвітлив їм дорогу. Нараз Лілі скрикнула і показала на стіл — в обрисах однієї з квіток вона пізнала камелію.

Друзі сіли на стіл, і дівчинка підбігла до високих горщиків.

— Ага! Попалася! — почула Лілі в себе над головою хрипкий голос.

І не встигла вона збагнути, що сталося, як потрапила під скляний ковпак!

Розділ 6. У полоні

Лілі опинилася в пастці. Навколо спалахнули лампи, і яскраве світло засліпило її. Дівчинка зрозуміла: містер Нокс здогадався, що до оранжереї хтось пробрався, і зумів непомітно підкрастися до столів. Переляканий Тінкі сховався за найближчим квітковим горщиком, забувши, що цей страшний чоловік не міг його побачити.

— Що ж ти таке? — мовив неабияк подивований містер Нокс, нахиляючись до самого скла. — Може, ти ельф? Або гном? Як же мені пощастило, що спіймав отаку незвичайну істоту! Анумо віднесу я тебе в лабораторію.

Учений, який був більше схожий на чаклуна, спритно змахнув Лілі в якусь банку і щільно закрив кришкою. Старий поніс свою здобич до будинку, а Тінкі, невидимий і беззвучний, полетів за ним.

Лабораторія містера Нокса була чималою. Уздовж однієї стіни стояли високі стелажі, заставлені баночками та колбами. Тінкі заглянув в одну із цих дивних банок, але одразу відлетів подалі. Через скло великими неживими очиськами на нього дивилася жаба. А ось вздовж другої стіни були полки з клітками. У них сиділо безліч нещасних тварин: хом’ячки та миші, кролики і навіть дві мавпочки.

— Та цей учений гірший за будь-­якого чаклуна з казки, — пробурчав феріґард.

Тим часом Нокс пересадив Лілі у великий порожній акваріум, накрив його склом і кудись пішов.

Тінкі враз опинився коло дівчинки.

— Лілі, — покликав кролик, намагаючись зрушити скло, — тобі треба якнайшвидше вибратися з акваріума. Тоді я зможу забрати тебе звідси.

— Відлети кудись, сховайся, — раптом почув кролик приглушений голосок Лілі. — Нокс іде.

Тінкі вмить розчинився в повітрі.

— Так-так, подивимося ж, хто ти є насправді, — бурмотів учений, наближаючись до своєї незвичайної здобичі.

Нокс почав розглядати дівчинку через велике збільшувальне скло.

— Гм, ти схожа на дитину. Але діти не бувають такими маленькими, — розгублено мовив учений. — Гаразд, розберуся я з тобою, мабуть, завтра, а зараз… піду спати.

Містер Нокс зробив крок, щоб піти, але відразу ж повернувся. Він поставив у

1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тінкі й чарівна квітка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тінкі й чарівна квітка"