Читати книгу - "Флорентійська чарівниця"

140
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 109
Перейти на сторінку:

Молодий пройдисвіт, не погоджуючись, нахабно заклацав язиком.

— Очевидно, я — не померлий художник, — заявив він, ставши в театральну позу. — Я взяв собі цей psevdonimo di viaggio тому, що в моїй мові це слово позначає «птах», а птахи — найбільші мандрівники.

Раптом із своєї пазухи він вийняв сокола у каптурі, десь із повітря дістав рукавицю сокольничого і подав їх приголомшеному поміщикові.

— Сокіл — для лорда Гоксбанка, — промовив він елеґантно, хоч і формально, а коли лорд Гоксбанк одягнув рукавицю й на рукавиці опинився птах, він, «Уччелло», клацнув пальцями, як та жінка, що кличе закоханого, після чого вони зникли, тобто птах у каптурі і рукавиця з птахом, що геть спантеличило шотландського мілорда.

— Отже, — продовжував маг, повертаючись до питання про своє прізвище, — оскільки у моєму місті, це неоднозначне слово і схований птах є дещо евфемістичним терміном для позначення органа чоловічого достоїнства, я пишаюся тим, що також його маю, але я не настільки нечемний, аби показувати цей орган.

— Ха! Ха! — вигукнув лорд Гоксбанк Гоксбанський, відновлюючи самовладання зі швидкістю, гідною поваги. — Здається, ми маємо дещо спільне.

Гоксбанк Гоксбанський багато часу провів у мандрах і мав вигляд чоловіка, старшого за свої роки. Очі його були жвавими, шкіра — чистою, але минуло вже сім, а може, й більше років, як він відсвяткував своє сорокаріччя. Він був уособленням фехтування, мав силу білого бика; на плоту здійснив подорож до витоків Жовтої ріки, що в озері Кар-Ку, де із золотої чаші їв тушкований пеніс тигра, а також полював на білого носорога коло кратера Нґоронґоро та піднімався на всі двісті вісімдесят чотири вершини Манро[9], від Бен-Невіса[10] і до Недосяжного піка у Сґурр-Деарґ на острові Скай, який був домом богині Скатач Грізної. Колись раніше у замку Гоксбанк він посварився зі своєю дружиною, невисокою сварливою жінкою з кучерявим рудим волоссям і щелепою, як у голландських щипців для горіхів, і лишив її в горах пасти чорних овець, а сам подався у світ шукати кращої долі і, так само як його предок, став капітаном корабля під орудою Дрейка, грабуючи американське золото з іспанських кораблів у Карибському морі. Тому вдячна королева призначила його головним послом місії, яку він зараз і виконував; а йшов він до Індії, де йому було дозволено, поки він доставлятиме особистий лист Ґлоріани до короля і везтиме відповідь Могола назад до Англії, збирати і привласнювати всяке багатство, на яке він тільки натрапить, себто коштовне каміння, опій, золото тощо.

— В Італії ми кажемо Маґор, — промовив молодий нахаба. — І хто знає, як це слово може видозмінитися і перекрутися в інших мовах.

Їхню дружбу скріпила книжка — Canzoniere Петрарки, що, як завжди, лежала під рукою шотландського мілорда на поверхні стола з виробного каменю.

— Ах, могутній Петрарка, — вигукнув «Уччелло». — Справжній маг.

І ставши у позу римського сенатора, почав декламувати:

Benedetto sia 'l gіото, et 'l mese, et 'l anno, et la stagione, e ‘l tempo, et 'l ora, e 'l punto, e ‘l bel paese, e 'l loco ov'io fui giunto da'duo begli occhi che legato m'anno...

Після чого лорд Гоксбанк підхопив сонет англійською:

... благословенне будь страждання, що їх я вперше відчув у Коханні. Стріла із лука у мене влучила і рану наскрізну у серці пробила.
1 ... 3 4 5 ... 109
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Флорентійська чарівниця», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Флорентійська чарівниця"