Читати книгу - "Хлопчик-зірка"

в того, хто жив біля Нілу, прийшов до Хлончика-Зірки й сказав, насупивши брови:
— У лісі, який недалеко біля воріт цього міста гяурів1, є три золотих монети. Одна з білого, друга з жовтого, а третя з червоного золота. Сьогодні ти принесеш мені монету з білого золота, а якщо не принесеш, то я відшмагаю тебе батогами сто разів. Швидко йди, а на заході сонця я чекатиму тебе біля дверей саду. Принеси мені монету з білого золота, а якщо не виконаєш, то тобі це так не минеться, ти ж мій раб, і я купив тебе за ціною чаші солодкого вина.
11'яури — у середні віки зневажлива назва людей іншої віри.
Він зав’язав очі Хлопчика-Зірки шовковим шарфом і провів його через будинок і сад із маками, а потім угору п’ятьма бронзовими східцями. Відчинивши маленькі двері своїм перснем, старий випустив його на вулицю.
Хлопчик-Зірка вийшов за міську браму й дійшов до лісу, про який говорив йому Чаклун. Спочатку ліс видався йому дуже красивим, здавалося, що там багато співаючих пташок і квітів із солодким запахом, і він радісно пішов туди. Але ця краса не принесла йому радості, бо де б хлопчик не ступав, гострі колючки та шипи з являлися з-під землі и оточували його, зла кропива жалила його, чортополох пронизував його своїми гострими шинами, мов кинджалами, — йому було дуже боляче. Проте ніде він не міг знайти монету з білого золота, про яку говорив Чаклун, хоча тукав її з ранку до полудня, і з полудня до заходу сонця. Коли сонце почало заходити, Хлопчик-Зірка зібрався йти додому, гірко ридаючи, бо знав, що на нього чекає. Але коли дійшов уже до околиці лісу, то почув із гущавини крик, начебто комусь було боляче. Забувши про власне горе, він побіг назад і побачив маленького Зайця, що потрапив до мисливської пастки.
Хлопчикові-Зірці стало шкода Зайця, і він звільнив його, сказавши:
— Я сам раб, але тебе я можу випустити на волю.
Засць відповів йому:
— Ти мене звільнив.
А що я дам тобі навзаєм?
Хлопчик-Зірка сказав:
— Я шукаю монету з білого золота, але ніде не можу її знайти, якщо я не принесу її моєму хазяїнові, він поб’є мене.
Ходімо зі мною, — сказав Засць, — я приведу тебе до неї, бо знаю, де її заховали й для чого.
Отож Хлоичик-Зірка пішов за Зайцем. І — яка радість! У дуплі великого дуба лежала монета з білого золота, яку він шукав. Хлопчик зрадів, поклав монету у свій гаманець і сказав Зайцеві:
— За послугу, яку я тобі зробив, ти відплатив мені сторицею, а за добро заплатив добром.
— Зовсім ні, — відповів Заєць, — я поставився до тебе гак, як ти поставився до мене.
І він швидко втік, а Хлопчик-Зірка пішов до міста.
Біля міської брами сидів прокажений. Його обличчя покривав каптур із сірого полотна, і лише через прорізи світилися очі, як червоні вуглинки. Коли він побачив, що йде Хлопчик-Зірка, ударив по дерев яніи мисці и закалатав у дзвоник, гукаючи його:
— Дай мені монету, бо я помру з голоду.
— На жаль, — вигукнув Хлопчик-Зірка, — у мене є тільки одна монета в гаманці, і якщо я не принесу її моєму хазяїнові, він поб’є мене, бо я його раб.
Але прокажений благав і вмовляв його, доки Хлопчик-Зірка не зглянувся над ним і не дав йому монету з білого золота.
Коли він прийшов до будинку Чаклуна, той відчинив йому, запросив зайти й сказав:
— У тебе є монета з білого золота?
І Хлопчик-Зірка відповів:
— У мене її немає.
Тоді Чаклун побив його й поставив перед ним порожню тарілку
й наказав: .
-їж!
Поставив порожню чашку:
— Пий.
І знову кинув його до темниці.
Наступного дня Чаклун прийшов до нього й сказав:
— Якщо ти сьогодні не принесеш мені монету з жовтого золота, я залишу тебе своїм рабом і відшмагаю триста разів.
Хлопчик-Зірка знову пішов до лісу й цілий день шукав монету з жовтого золота, але ніде не міг ЇЇ знайти. На заході сонця сів і
У той час, як він плакав, до нього приишов маленький Заєць, якого хлопчик урятував із пастки.
Заєць сказав йому:
— Чого ти плачеш? ІЦо шукаєш у лісі?
Хлопчик-Зірка відповів:
— Я шукаю сховану тут монету з жовтого золота, якщо я п не знайду, мій хазяїн поб’є мене й залишить своїм рабом.
— Іди за мною, — гукнув Заєць і побіг через ліс, аж доки вони не дістались озера.
На дні того озера лежала монета з жовтого золота.
— Як мені тобі віддячити? — сказав Хлопчик-Зірка. — Це вже вдруге ти допоміг мені.
— Не потрібно, адже це ти перший мене пожалів, — сказав Заєць і швидко втік.
А Хлопчик-Зірка взяв монету з жовтого золота, поклав у свій гаманець і поспішив до міста. Але прокажений побачив, що він іде й вибіг йому назустріч, став на коліна й вигукнув:
— Дай мені монету, бо я помру з голоду. Хлопчик-Зірка сказав йому:
— У мене в гаманці лише одна монета з жовтого золота, якщо я не принесу її своєму хазяїнові, він поб’є мене й залишить своїм рабом.
Але прокажений продовжував благати його, тому Хлопчик-Зірка зглянувся над ним і віддав монету з жовтого золота.
Коли він прийшов до будинку Чаклуна, той знову відчинив йому й запитав:
— Чи є в тебе монета з жовтого золота? Хлопчик-Зірка відповів йому:
— У мене її немає.
Тоді Чаклун знову побив його, кинув до темниці й сказав:
— Якщо завтра ти принесеш мені монету з червоного золота, я відпущу тебе, а якщо ні — то вб’ю.
Уранці Хлопчик-Зірка пішов до лісу й увесь день шукав монету з червоного золота, але ніде не міг її знайти. Увечері він сів і заплакав, і в той час до нього прийшов маленький Заєць.
Заєць сказав йому:
— Монета з червоного золота, яку ти тукаєш, знаходиться в печері за деревом. Тому не плач більше, а радій.
— Як мені тобі віддячити? — вигукнув Хлопчик-Зірка. — Уже втретє ти мені допомагаєш,
— Ні, це ти перший мене пожалів, — сказав Заєць і швидко втік.
Хлопчик-Зірка зайшов до печери і в її найдальшому кутку знайшов монету з червоного золота. Він поклав її в гаманець і поспішив до міста. Прокажений, побачивши його, став посеред дороги і гукнув до нього:
— Дай мені червону монету, бо я помру!
Хлопчик-Зірка зглянувся над ним знову й дав йому монету з
червоного золота, сказавши:
— Тобі вона потрібна більше, аніж мені.
Але на серці в нього було тяжко, бо він знав, яка лиха доля чекала на нього.
Однак коли він проходив через міську браму, варта шанобливо вклонилася йому,