Читати книгу - "Руська правда"

за морську лодію – 3 гривні, а за набивну лодію – 2 гривні, за лодію – 20 кун, а за струга гривня.

80. Про сіті для ловлі птахів. Якщо хто підрізатиме мотузок у сіті для ловлі птахів, то 3 гривні штрафу князеві, а власникові за мотузок гривня кун.

81. Якщо ‹хто› вкраде в чиїй-небудь сіті для ловлі птахів яструба або сокола, то штрафу князеві – 3 гривні, а панові – гривня, а за голуба – 9 кун, а за куріпку – 9 кун, а за качку – 30 кун, а за гусака – 30 кун, а за лебедя – 30 кун, а за журавля – 30 кун.

82. А за сіно і за дрова – 9 кун, а скільки возів вкрадено, то власникові отримати за кожен віз по 2 ногати.

83. Про тік. Якщо хто підпалить тік, то на вигнання і розграбування увесь його будинок, але спочатку він повинен виплатити за згублене, а решту його господарства князь конфіскує. Таке ж покарання, якщо хто підпалить двір.

84. Якщо хто зловмисно заріже коня або худобину, то князеві штраф 12 гривень, а за збиток власнику платити призначене відшкодування.

85. Ці усі тяжби судять при вільних свідках; якщо буде свідок холопом, то холопові на суд не являтися; але якщо хоче позивач використати його свідком, то нехай скаже так: «Я залучаю тебе за свідченнями цього ‹холопа›, але залучаю тебе я, а не холоп», і може узяти його ‹відповідача› на випробування залізом; якщо той буде засуджений, то він візьме своє по суду, якщо ж той не буде засуджений, то ‹позивачеві› заплатити йому гривню за муку, бо брали його за свідченнями холопа.

86. А при випробуванні залізом платити ‹до суду› 40 кун, а мечникові 5 кун, а детському півгривні; це плата за випробування залізом, хто за що отримує.

87. А якщо притягають на випробування залізом за свідченнями вільних людей, або підозра на нім буде, або вночі проходив ‹біля місця злочину›, то якщо ‹обвинувачений› яким-небудь чином не обпечеться, то за муки йому не платять, але тільки судове мито за випробування залізом платить той, хто викликав на суд.

88. Про жінку. Якщо хто уб’є жінку, то судити таким же судом, що і за вбивство чоловіка; якщо ж ‹убитий›буде винен, то платити піввири 20 гривень.

89. А за вбивство холопа або раба виру не платять; але якщо хто-небудь з них буде убитий без провини, то за холопа або за раба платять призначені судом гроші, а князеві 12 гривень штрафу.

90. Якщо помре смерд. Якщо смерд помре, то спадок князеві; якщо будуть у нього вдома дочки, то виділити їм частину ‹спадку›; якщо вони будуть у шлюбі, то частини їм не давати.

91. Про спадок боярина і дружинника. Якщо помре боярин або дружинник, то спадок князеві не відходить; а якщо не буде синів, то візьмуть дочки.

92. Якщо хто, помираючи, розділить господарство своє між дітьми, то так тому і бути; якщо ж помре без заповіту, то розділити на усіх дітей, а на самого ‹покійного› віддати частину на спомин душі.

93. Якщо після смерті чоловіка дружина залишиться вдовою, то дітям на неї виділити частину, а що їй заповідав чоловік, тому вона пані, а спадок чоловіка їй непередбачений.

94. Якщо будуть діти від першої дружини, то діти візьмуть спадок своєї матері; якщо ж чоловік заповідав це другій дружині, все одно вони отримають спадок своєї матері.

95. Якщо у будинку буде сестра, то їй ‹батьківського› спадку не брати, але братам слід віддати її заміж, як вони зможуть.

96. А це ‹мита› при закладці міських укріплень. А це мита будівельникові міських укріплень: при закладці городні взяти куну, а при закінченні – ногату; а на корм, і питво, і м’ясо, і рибу – 7 кун на тиждень, 7 хлібів, 7 убірків пшона, 7 лукон вівса на 4 коня; брати ж йому стільки, поки не будуть побудовані міські укріплення; солоду нехай дають 10 лукон один раз ‹на увесь час роботи›.

97. Про будівельників мостів. А це мита будівельникові мостів: коли він побудує міст, нехай візьме по ногаті за 10 ліктів ‹моста›; якщо лагодитиме старий міст, то скільки полагодить прольотів, узяти йому від прольоту по куні; а їхати будівельникові мостів самому з отроком на двох конях ‹брати› 4 лукна вівса на тиждень, а їсти – скільки хоче.

98. А це про спадок. Якщо були у людини діти від рабині, то спадку їм не мати, але надати свободу їм з матір’ю.

99. Якщо будуть у будинку діти малі, і не зможуть вони самі про себе потурбуватися, а мати їх піде заміж, то тому, хто ним буде близький родич, дати їх на руки з надбанням і з основним господарством, поки не зможуть самі піклуватися про себе; а товар передати перед людьми, а що цим товаром він наживе передачею його під відсотки або торгівлею, то це йому ‹опікунові›, а первинний товар повернути їм ‹дітям›, а дохід йому собі, оскільки годував і піклувався про них; якщо ж буде від челяді приплід або від худоби, то усе це ‹дітям› отримати наявністю; якщо що розтратить, то за усе це тим дітям заплатити; якщо ж і вітчим ‹при одруженні› візьме дітей із спадком, то така ж умова.

100. А отчий двір без розділення завжди молодшому синові.

101. Про дружину, якщо вона зібралася залишитися вдовою. Якщо дружина зібралася залишитися вдовою, але розтратить майно і вийде заміж, то вона повинна сплатити всі ‹втрати› дітям.

102. Якщо діти не захочуть її проживання на дворі, а вона поступить по своїй волі і залишиться, то будь-яким чином виконати ‹її› волю, а дітям волі не давати; а що їй дав чоловік, з тим їй і залишитися ‹в дворі› чи, узявши свою частину, залишитися ‹на дворі›.

103. А на ‹виділену› частину материнського майна діти прав не мають, але кому мати віддасть, тому узяти; якщо віддасть усім, то нехай усі розділять; якщо помре без заповіту, то у кого в дворі вона знаходилася і хто її годував, то тому узяти ‹її майно›.

104. Якщо у однієї матері будуть діти від двох чоловіків, то одним йде спадок свого батька, а іншим – свого.

105. Якщо вітчим розтратить щось із майна батька пасинків і помре, то повернути ‹втрачене› братові ‹звідному›, на це і люди ‹свідками› стануть, що батько його розтратив, будучи вітчимом; а що стосується ‹майна› його батька, то нехай він ним володіє.

106. А мати нехай дасть своє ‹майно› тому синові, який був