Читати книгу - "Кинь палити!, Стівен Кінг"

пробі! рятуйте! — він ударив кулаком по столу.

— Під час Першої світової війни в Німеччині неможливо було дістати сигарет, і стало звичайним явище, коли німецькі аристократи підбирали брудні недопалки. Під час Другої світової війни багато американських жінок, не маючи змоги мати сигарети, стали палити люльку. Захоплююче завдання для справжнього прагматика, містере Моррісон.

— Чи не могли б ми перейти до лікування?

— Ми це зробимо негайно. Підійдіть сюди, будь ласка. — Донатті підвівся й став біля зеленої фіранки, яку Моррісон помітив учора. Донатті відсунув фіранку, відкривши прямокутне віконце, що виходило в порожню кімнату. Хоча ні, не зовсім порожню. На підлозі кролик їв із тарілки якісь кульки.

— Симпатичний кролик, — мовив Моррісон.

— Справді, симпатичний. Спостерігайте за ним. — Донатті натиснув кнопку біля підвіконня. Кролик перестав їсти й почав скажено стрибати. Здавалося, кожного разу, як тільки його ноги торкаються підлоги, він підстрибує ще вище. Шерсть на ньому піднялася дибом, очі стали божевільними.

— Припиніть негайно! Ви вб’єте його електричним струмом!

— До цього далеко. — Донаті відпустив кнопку. — У підлозі дуже низька напруга.

— Спостерігайте за кроликом, містере Моррісон!

Кролик присів за кілька кроків від тарілки з балабушками. Його ніс сіпався. Раптом він стрибнув у куток.

— Якщо кролик досить часто буде зазнавати удару під час їжі, — сказав Донатті, — у нього дуже швидко виробиться зв’язок: їжа — це біль. Тому він перестане їсти. Ще трохи, й він голодуватиме біля їжі, аж поки загине. Це називається умовно-рефлекторним тренуванням.

До Моррісона дійшло.

—  З мене досить, дякую. — Він пішов до дверей.

—  Зачекайте, будь ласка, містере Моррісон.

Моррісон не зупинився. Він узявся за круглу ручку дверей і… вона ковзнула в його руці. — Відімкніть двері!

— Містере Моррісон, якщо ви сядете…

— Відімкніть двері або я викличу поліцію, перш ніж ви встигнете вимовити слово.

— Сядьте! — крижаним голосом наказав Донатті.

Моррісон глянув на Донатті. Карі очі в того помутніли, погляд був страшний: “Боже мій! — подумав Моррісон, — я тут наодинці з божевільним”. Він облизав губи. Як ніколи в житті, йому хотілося палити.

— Дозвольте мені пояснити процес лікування трохи детальніше, — сказав Донатті.

— Ви не розумієте, — стримуючи себе, сказав Моррісон, — я не бажаю лікуватись. Я передумав.

— Ні, містере Моррісон. Це ви не розумієте. У вас немає іншого вибору. Коли я говорив вам, що лікування уже почалося, то була абсолютна правда. Хотілося би думати, що ви вже це зрозуміли.

— Ви божевільний, — розгублено сказав Моррісон.

— Ні. Лише прагматик. Дозвольте розповісти вам про лікування докладно.

— Говоріть, — сказав Моррісон. — Ви ж розумієте, що я, як тільки вийду звідси, куплю п’ять пачок сигарет і буду палити всю дорогу аж до поліцейської дільниці. — Він раптом усвідомив, що гризе ніготь на великому пальці, й замовк.

— Як вам забажається. Але, гадаю, ви зміните вашу думку, коли уявите всю картину.

Моррісон промовчав. Він знову сів і склав руки.

— Протягом першого місяця лікування наші агенти триматимуть вас під постійним наглядом, — сказав Донатті. — Ви зможете декого з них помітити, але не всіх. Вони будуть з вами завжди. Завжди. І якщо ви запалите, повідомлять мені.

— І тоді, гадаю, ви привезете мене сюди й повторите фокус, який робили з кроликом, — сказав Моррісон. Він намагався говорити холодно, з сарказмом, але раптом відчув, що йому дуже страшно. Жах, та й годі!

— О ні, — заперечив Донатті. — На місці кролика будете не ви, а ваша дружина.

Моррісон мовчки глянув на Донатті. Той посміхнувся й додав:

— А ви спостерігатимете.

Після того як Донатті його випустив, Моррісон понад дві години ходив геть приголомшений. Був чудовий день, але він цього не помічав. Перед очима стояло потворне усміхнене обличчя Донатті.

Моррісон згадував його слова: “Бачите, прагматичні проблеми вимагають прагматичних рішень. Ви мусите зрозуміти, що ми щиро бажаємо вам добра”.

Донатті пояснив, що корпорація “Квіттерз” — неприбуткова, заснована чоловіком, чий портрет висить на стіні. Цей джентльмен з великим успіхом займався різними справами, такими як торгові автомати, салони масажу, азартні ігри, жвава, хоча й нелегальна, торгівля між Нью-Йорком та Туреччиною. Морт Мінеллі, “трипалий”, був затятим курцем — викурював до трьох пачок щоденно. Папір, який він тримає на портреті, — лікарський діагноз: “рак легенів”. Морт помер у 1970 році, заповівши родинний капітал корпорації “Квіттерз”.

— Намагаючись нести мінімально необхідні витрати, ми більше зацікавлені в допомозі нашим клієнтам, — пояснював Донатті. — ї, звичайно, платимо великі податки.

Лікування було напрочуд просте. Перше порушення — і Сїнді буде доставлена до кімнати, яку Донатті називав “кімнатою кролика”. Друге — і в тій кімнаті опиниться Моррісон. При третьому порушенні їм доведеться побувати там разом. Четверте порушення спричинить великі проблеми у співробітництві й необхідність суворіших заходів. До школи Елвіна буде посланий агент і поб’є хлопця.

— Уявіть, — сказав Донатті, посміхаючись, — як це буде жахливо для хлопчика. Він нічого не зрозуміє, навіть якщо йому хтось пояснить. Він буде лише знати — йому завдають болю тому, що тато поганий. Йому буде дуже страшно.

— Ви погань, — безпомічно сказав Моррісон, відчуваючи, що ось-ось заплаче. — Ви підлий, огидний поганець.

— Зрозумійте мене правильно, — приязно усміхаючись, вів далі Донатті. — Я певен, що до цього не дійде. Сорок процентів наших клієнтів ніколи не роблять більше трьох порушень Хіба ж не заспокійливі цифри?

Моррісон не вважав їх заспокійливими. Він вважав їх жахливими.

— Звичайно, якщо ви вчините п’яте