Читати книгу - "Обійми пристрасті, Альона Гейруш"

Руслан Андрійович

Розділ 4 
Вона зайшла до зали і стала біля нас. Я не зводив з неї очей, шукав в ній щось відштовхуюче, але так і не знайшов. Вперше бачу людину з таким відкритим і чесним поглядом. Вона задалася мені такою справжньою. З великими карими очима, довгим волоссям та без тони макіяжу. Вона виглядала такою простою, гарною та природньою. Вузька талія й округлені стегна робили її дуже сексуальною. Вона зовсім не вміла приховувати свої емоції й це було так незвично для мене. Ця дівчина була моєю протилежністю, адже я точно знав коли і як себе поводити, я керував своїми емоціями, а не вони мною.  
- Сподобалася, Руслан? Ти ж знаєш, тут тобі не ескорт, – насторожено сказав Влад. 
- Та знаю я, але кортить її спробувати, – відповів розлючено. Чому злився не знаю, але реакція на неї була для мене дуже незвичною.   
Через 20 хвилин вона повернулася зі своєю білосніжною посмішкою і почала сервірувати стіл. Робила це впевнено та професійно. На мене не дивилася і це злило мене ще більше.  
- Це все?  –  питає вона та дивиться на мене. 
«Ну все, дівчинко, це точка неповернення», – подумав я і сказав: 
- Через годину зайдеш в мій номер. З собою візьми свій улюблений напій та два келихи. 
- Я…я такі послуги не надаю, але ми з ра…  
Я піднімаю руку, не даючи їй продовжити, кажу: 
- Я двічі не повторюю, – і поглядом показую їй на двері. 
Вона ще розгублено подивилася, то на мене, то на Влада, прикусила розлючено губу та вийшла.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍