Читати книгу - "Заплутані нитки , Настуся"

Лія і Марк продовжували зустрічатися, з часом їхні стосунки стали все глибшими. Кожна їхня зустріч була наповнена новими переживаннями: романтичні вечері при свічках, довгі прогулянки під місячним світлом, й моменти спокійного затишку разом. Лія почала помічати, що її почуття до Марка стали міцнішими і глибшими, вона відчувала, якою важливою частиною життя він стає. 

Одного вечора Марк запросив Лію до себе додому. Після смачної вечері вони вийшли на балкон, де він створив затишний куточок з м'якими подушками, пледом і ніжним світлом від гірлянд. Вид на місто, що розкинувся перед ними, був сповнений мерехтливих вогнів, які створювали романтичну атмосферу. 

Після кількох годин приємної розмови, сміху й тихої музики, Марк обережно обійняв Лію. Вечірній вітерець ласкаво обдував їхні обличчя, а місячне світло м'яко освітлювало їхні риси. Лія відчула, як її серце стискається від тепла і близькості. 

— "Є щось, що я повинен тобі сказати, — раптом зізнався Марк, його голос став серйозним. — Я брат Вільяма, чоловіка, розслідування якого ти ведеш." 

Ці слова завдали Лії удару. Її серце забилося швидше, а розум почав метушитися від тривоги. Вона не знала, як реагувати, її обличчя стало серйозним. 

— "Я… я не знала, що ти пов’язаний з цією справою, — нарешті вимовила вона, намагаючись зрозуміти нову реальність. — Мені складно продовжувати стосунки, коли ти частина розслідування." 

Марк уважно дивився на неї, його обличчя відображало стурбованість і щирість. 

— "Я розумію твої сумніви, — сказав він, його голос був наповнений співчуттям. — Але я не хочу втратити тебе. Я готовий спробувати тримати наші стосунки окремо від твоєї роботи. Ми можемо зробити це." 

Лія відчула, як серце стискається від його слів. Її почуття до Марка були занадто сильними, щоб просто відмовитися від них. Вона подивилася на його руки, які ніжно тримали її, й відчула, як тривога розчиняється в його обіймах. 

— "Добре, — сказала вона, злегка кивнувши. — Ми можемо спробувати. Але я хочу, щоб ми були чесними один з одним." 

Марк усміхнувся, його обличчя стало м’якшим. 

— "Я також хочу цього, — сказав він, — і сподіваюся, що зможу зробити все, щоб підтримати тебе." 

Вони повернулися до розмови, і атмосфера між ними стала більш спокійною. Лія відчула, як їй стає легше, й між ними знову встановилася близькість. Поступово розмова перейшла до особистих тем, вони обговорювали свої мрії і бажання. 

Коли вечір почав перетворюватися на ніч, Лія і Марк залишилися на балконі, насолоджуючись спокійною атмосферою. Лія стояла в обіймах Марка, відчуваючи тепло і підтримку, які він їй надавав. Вони мовчки дивилися на нічне місто, Лія відчула, як її серце розпускається від задоволення та любові. 

— "Знаєш, — сказала Лія, розриваючи тишу, — Я ніколи не думала, що зустріну когось, хто б міг змусити мене відчути таке щастя, навіть з усіма труднощами." 

Марк ніжно обійняв її, його обличчя стало серйозним і проникливим. 

— "Я теж відчуваю те саме, — прошепотів він. — Ти стала для мене дуже важливою, і я не хочу втратити це." 

Лія подивилася на нього і побачила в його очах щирість. Вони стояли так, обійнявшись, відчуваючи пульсацію своїх сердець, що билися в єдиному ритмі. Їхні обійми стали ще міцнішими, а дотики ніжнішими. 

— "Я дуже рада, що ти поруч," — сказала Лія, її голос був сповнений ніжності. 

Марк схилив голову до неї і тихо прошепотів: 

— "І я радий, що ти тут." 

Їхні губи зустрілися в ніжному поцілунку. Це був спокійний та чуттєвий поцілунок, що сповнював їх обох відчуттям тепла й любові. Лія відчула, як його губи м'яко торкаються її, а язики ніжно грають один з одним у танці. Поцілунок був повільним, кожен рух був пронизаний чуттєвістю і ніжністю. 

Марк притис її до себе ще міцніше, їхні язики продовжили переплітатися, ніби шукаючи гармонію в кожному русі. Лія відчула, як її серце наповнюється радістю, а розум розчиняється в цьому моменті близькості. 

Коли поцілунок закінчився, вони залишилися в обіймах, їхні губи ще час від часу легенько торкалися один одного. Лія дивилася в очі Марка, відчуваючи, що цей момент був справжнім вираженням їхньої любові. 

— "Це був особливий момент, — сказала вона тихо, — Я ніколи не забуду цього." 

Марк усміхнувся, його обличчя світилося від щастя. 

— "І я також, — відповів він. — Я радий, що ми можемо бути разом." 

Вони продовжували стояти на балконі, обіймаючи один одного, насолоджуючись нічною тишею та красою міста. Їхні серця билися в єдиному ритмі, кожен дотик, кожен поцілунок був нагадуванням про те, як важливо для них бути разом. Лія відчула, що, попри всі труднощі, Марк став її найбільшим джерелом щастя і підтримки.