Читати книгу - "Молоко, Ясна Приведа"

У тебе то тихо, то сумно. Ти деколи байдужа, а деколи бушуєш, як та вода біля світловежі.

Твої переплетення життів, наче сходи - ведуть все вище і вище. Шукаєш ту, свою. 
 

Ось, вже тут. Майже торкнулася, відчувала тепло. А знову так - далеко. Кроїшся навпіл. А тоді, як шкло. Додолу. На тисячі дрібних частин. Ніхто ніколи і не збере. 
Не вір! 
Не буде мати сили. 
І терпцю. 
Не буде. 
Закрий очиці.
Тихо плач... 
Нехай твоя сльоза заживить рани. 
Їм всім байдуже. 
А тобі?

У тебе, моя душе, все тепер спокійно...
Все. 
Для них. 
Себе ж ти дуриш...