Читати книгу - "Рід Добрянських. Генеалогія і спогади, Леонід Добрянський"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Олександр Порфилович Пархоменко і його дружина Горпина Танасівна; Меланка Іванівна Крива (друга дружина Порфила Матвійовича), Порфило Матвійович (з онуком Василем на руках); Іван Порфилович Пархоменко, Килина Семенівна Чорнобай (його дружина), перед нею стоїть Ліда (дочка Костянтина Порфиловича Пархоменка); Феодосія Антонівна Танець і її чоловік Костянтин Порфилович Пархоменко
(с. Михайлівка, 1933 р.).
1.1.1.2.2. Костянтин Порфилович Пархоменко (1904-1974) женився на Феодосії Танець (1907-1991) і мав трьох дітей: Ліду, Василя і Анатолія. Лідія Костянтинівна (1927), по чоловіку Чуйнишина, має сина Івана (1951). Василь Костянтинович (1931) має дружину Галину і дочку Оксану (1956). Анатолій Костянтинович (1937) одружений зі Світланою Стародуб, має сина Дмитра (1967).
1.1.1.3. Килина Дмитрівна Добрянська (1887-1980) одружилася з Григорієм Мелником, у неї народився син Іван. Після того, як Григорій помер від тифу в 1919 р., Килина вийшла заміж за Івана Кононовича Панасюка. Народилися син Володя і дочка Галя. Похована Килина Дмитрівна на новому цвинтарі Михайлівки. Могила доглядається рідними.
Килина Дмитрівна Добрянська з меншим братом Макаром Дмитровичем Добрянським (с. Михайлівка, знімок зроблено на початку 1910-х pp.).
Григорій Юхимович Мелник (стоїть; знімок часів Першої світової війни).
1.1.1.4. Федір Дмитрович Добрянський (1888-1927), за спогадами Меланки Юріївни Танець, ще молодим хлопцем проявляв політичну активність. Після подій 1905-1906 років отримав начебто якесь громадське покарання. Пізніше він виїхав з Михайлівки на Далекий Схід, можливо, у Владивосток. Чим він там займався, точно не відомо, але мав добрі заробітки і допомагав братам Дмитру і Захарку, висилаючи гроші. По півроку він був вільний від роботи, тобто, можливо, працював на золотих копальнях. Дехто з родичів просився туди до нього на роботу, але він усім відмовив.
Він був пов'язаний з якимись таємними окультними колами на Далекому Сході і в своїх листах Макару писав, що знає, коли Макар одружився, хто його жінка, коли одружилась його сестра Килина з Іваном Кононовичем. Як він це знав невідомо.
За спогадами Дмитра Захаровича Добрянського, Федір був призваний в армію в 1909 році. Після цього сім років не було від нього вістей.
Після смерті Захара Дмитровича в 1923 році в Михайлівку прийшов від Федора великий лист на шести аркушах, списаних дрібним почерком. Він писав, що йому відомо, що Захарко помер, і називав точно рік, місяць і день смерті. Помилився лише в числах на два дні. Далі він докладно описує своє життя з 1909 по 1923 рік - як він був командиром загону в Червоній Армії, як потрапили вони в полон до Колчака. Йому присудили дві тисячі нагаїв і розстріл. Нагаї отримав, а від розстрілу врятувався завдяки наступу Червоної Армії. Ледь вижив у лікарні.
Федір Дмитрович Добрянський (18 жовтня 1905 р.).
Останні роки, як згадує Дмитро Захарович, Федір «проживав у Владивостоці взимку, а влітку кожного року виїжджав на Камчатку на рибні промисли. Жив холостяком, займав великі відповідальні посади; був директором золотих копалень, жив у досить гарних умовах. Про це можна було судити хоча б із того, що коли його брат Макар попросив надати йому матеріальну допомогу на побудову хати, то дядько Федір вислав таку суму грошей: на нашу сім'ю (сім осіб) по 10 карбованців (разом 70 крб.). На сім'ю Килини з чотирьох чоловік Федір вислав 40 крб., своєму батькові - 50 крб., брату Макару (сім'я з трьох чоловік) - 30 крб. та 100 крб. на будівництво. Крім того, він додав ще 30 чи 50 крб. на колектив родичів, щоб усі зійшлися, випили-погуляли та його згадали.
Останні листи від Федора, тобто до 1927 р., були адресовані Макару ще в Михайлівку. Подальша його доля невідома. Сім'ї він не мав.
1.1.1.5. Макар Дмитрович Добрянський (1892-1961).
Народився взимку 1892 р. Вчився в михайлівській сільській церковнопарафіяльній школі, яку закінчив 1904 р. з похвальним листом. Влітку старший брат Захар підготував його до іспитів, а восени він вступив до повітової школи м. Гайсина. В 1907 р. закінчив школу.
В березні 1910 р. поступає учнем из пошту в Гранові, а 27 вересня отримує призначення на посаду листоноші в м. Меджибіж з окладом 22 рублі на місяць. В 1914 р. отримав позачергове підвищення по службі, оскільки, працюючи телеграфістом, передавав телеграми французькою і німецькою мовами без спеціальної освіти. Цього ж року був призваний в армію. Спочатку служив у Києві в телеграфній роті при штабі 25-го корпусу. З травня 1915 р. почався відступ військ, зимували в Мінській губернії. В 1916 - на початку 1917 р. штаб корпусу розміщувався в Почаївському монастирі. Тут була отримана звістка про Жовтневу революцію.
Макар Дмитрович, як і його брат Захарко, був дійовим членом партії есерів. 1918 року в складі Поштового куреня українського війська Макар Дмитрович тримав оборону в боях проти кінноти Котовського. Про це він розповідав синов Анатолію, але у своїх спогадах про це не згадує, бо в п'ятдесятих роках було небезпечно писати таке про себе.
У 1920 році в с. Михайлівці М. Д. Добрянський відновив аматорський драмгурток, який ставив самодіяльні вистави. Вистави відбувались майже щотижня.
У 1921 році Макар Дмитрович одружується з Меланкою Юріївною Танець. Батько купив йому пару коней, справив воза, і він став займатись сільським господарством. У 1922 р. народився син Василь, у 1924 р. - Анатолій. Після смерті батька в грудні 1926 р. Макар Дмитрович остаточно прийняв рішення кинути сільське господарство і знов поступити на службу. Вже в січні 1927 р. отримав призначения на посаду телеграфіста в Донбас в м. Красний Луч і працював там сам. У жовтні 1927 року перевіз туди свою сім'ю, а землю здав у колгосп.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рід Добрянських. Генеалогія і спогади, Леонід Добрянський», після закриття браузера.