Читати книгу - "ЗалишенІ, Юне Люмен"

Сяк-так піднявшись, борючись з ниючим болем у печінці, Анхім пішла за однокласником, щиро не підозрюючи нічого поганого.

Занадто необачним виявилося це рішення. Хлопець, що заволодів ситуацією, силоміць штовхнув свою жертву, збиваючи бідолаху з ніг, і кулею вибіг з кабінету, поспішно заблокувавши двері старою шваброю.

Біль у потилиці дезорієнтував дев'ятикласницю, не даючи їй до кінця усвідомити злий жарт. Зовсім знесилившись, вона мовчки дивилася в стелю, гублячи гіркі сльози образи під гомеричний регіт Мельника.

Тим часом над містом опустився густий туман, вдихаючи який люди назавжди зникали з лиця землі. Розпадаючись на мільярди молекул і атомів, вони розчинялися в молочному серпанку, залишаючи по собі лише тіні на курній землі.

У паніці люди намагалися тікати, ховатися та боротися зі стихією, спостерігаючи, як поступово пустіє земля. Туман не щадив нікого, проникаючи у найтонші щілини, у товщу води, у вентиляцію шахт метро, ​​у кабіни літаків, що пролітають над цими місцями.

За лічені хвилини туман покрив усю земну кулю, знищуючи все живе на Землі.