Читати книгу - "Життєвий стан поеми, RIV"

ФІЛОСОФСЬКА ЛІРИКА

ВСЕ ПРОЙШЛО

Все пройшло - мов тінь минула,

Усе хороше - навіки відійшло.

Серце гріло, а душа милувала -

І розтануло, як літнє джерело.

 

Можливо - все навік заснуло,

А можливо - просто час затих.

Та я благаю: повернися скоро,

І знову пролий світлом поміж дих.

 

МОВА ВСЕСВІТУ

Наука - це мова Всесвіту,

Якою шепоче істиною природи.

Вона ниткою зв'язана безліччю,

Веде крізь хаос думки у свободи.

 

Наука - це шлях до глибини буття,

Де кожна відповідь немов плине.

Вона не дає готового знання -

А вчить шукати допоки не злине.

 

Наука - це факел у темряві незнання,

Яскраве світло в темряві віків,

Що спалахом розсіює незнання,

В хаосі думок і маяків.

 

ЧЕКАЙ, ВЖЕ СКОРО!

Не минути вік - старіти будеш,

Не позбутись старості - спішити в морок,

Настане смерть - того світу не минеш,

Кінець не настає - залишився крок.

 

Настав - і в путь ідеш,

Дорогою довгою крізь спогадів дим.

І матір, і батька ти побачиш, ти впізнаєш,

І опинишся у світлі незрим.

 

Чекай, вже скоро!

Все це буде, і вічністю у хорі,

Лунатиме незпинний шепіт:

Memento mori!

 

МОРОК

Небо над долиною згасло,

Закриваючи сонце хмарами.

Вітер метав пил і криками віяло -

Поле вкрите тілами загиблими.

Вид картини тієї - пекло,

Що ожило снами жахливими,

І болем лунає кінець історії страшної,

Правдою жорсткою такою розплатою.

Гинуть люди, гинуть герої -

Вбиті! Залиті гарячою кров’ю,

І прахом розвіяні ті мрії живі

В мороці битви, в сліпій боротьбі. 

Страшно вмирати від сильного болю,

Бачачи наслідки вічного суму,

І не знаючи, чи зійде день знову,

Від такого кривавого глуму:

Вбивати і гинути в тому ж бою.

Сім'я і надія, дім і країна,

Захищаючи їх і свободу свою -

Смерть не питає, чи варта причина.

 

ПОЛЯ БИТВ

На полі бою всі страшенно рівні:

Солдати й офіцери, генерали й королі,

Не важливо хто ти, якщо твої надії марні,

Якщо всі на полі однаковісінько малі.

 

Коли дві армії на полі, в дні похмурі і безхмарні,

Б'ються до поки загоряться небесні ліхтарі,

І божі слуги їм покірні,

Виправляють ці кроваві помилки.

 

Але ж всі ми люди, і всі ми Богу вірні,

Чому ж влаштовувати безглузді сутички,

Якщо вже не раз покарані:

Солдати, офіцери, генерали, королі?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍