Читати книгу - "Останній дон"

нього, він іще ніколи не зустрічав когось зухвалішого за себе. За будь-яких інших обставин Лоузі витяг би палицю або пістолета й потрощив би того типа на гамуз. Але чи то пісок під ногами, чи то цілковита безстрашність Сканнета похитнули його впевненість у собі.

— Вам слід було б мене застрелити,— всміхнувся Боз,— бо я дужчий за вас, дарма що ви такий вимахали. Та якщо ви в мене стрілятимете, вам не буде чим пояснити застосування зброї.

Лоузі здивувався Сканнетовій прозірливості. Адже й справді невідомо, хто візьме верх у бійці, а от вдаватися до зброї жодної причіпки.

— Гаразд,— буркнув Лоузі, склавши свого стільця й подаючись геть. Та потім обернувся й промовив із захватом:— А ви й справді великий зух. Наразі виграш за вами. Та не давайте мені нагоди виймати зброю. Ви ж бачите, відстані до будинку я не вимірював, може, ви вже переступили зазначену в судовому розпорядженні межу.

— Не переживайте,— зареготав Боз,— такої нагоди я не дам.

Боз дивився, як Лоузі вийшов з пляжу, сів у машину й поїхав. Тільки тоді Боз запхав ковдру до пляжної сумки й повернувся до свого автомобіля. Поклав сумку в багажник, витяг ключа запалювання і сховав його під переднє сидіння. Потім знову подався на пляж, щоб таки обплисти огорожу.

Розділ 5

Атена Аквітан пнулась угору до висот кінозірки традиційним способом, що про нього широкий загал майже нічогісінько не знає. Нескінченно довгі роки пішли на навчання: уроки акторської гри, хореографії та вміння пересуватись, вокальні вправи, читання найрізноманітніших п'єс — усе те було доконечною складовою акторського мистецтва.

І, звичайно, на марудну роботу. Атена бігала по агентах і режисерах з розподілу ролей, провідувала хтивеньких режисерів та продюсерів, прихильно сприймала незграбні залицяння студійних цабе, досягаючи неабиякого поступу.

Першого року Атена заробляла на прожиток рекламними кліпами, крім того, виступала як модель, напіводягнена господиня автомобільних виставок, але до такого заробітчанства вона була змушена вдаватись лише першого року. Згодом її акторська майстерність стала скуповуватись. Вона мала коханців, які щедро обсипали її грошима й коштовностями. Дехто пропонував їй навіть шлюб. Ці любовні пригоди були коротесенькі й закінчувались подружньому.

Але робота не була ані тяжка, ані принизлива для неї, навіть тоді, коли покупець «ролс-ройса», всміхаючись, зауважив, що, певне, вона продається разом з машиною. Атена спекалася його жартом, мовляв, за неї треба викласти ще таку саму купу грошей. Атена полюбляла чоловіків, їй подобався секс, проте лише як утіха й нагорода за куди поважніші здобутки. Самі по собі чоловіки її, власне, не цікавили.

Справжнім життям Атени була акторська гра. Вона досконало знала всі потаємні закутки власної душі. Знала, що в світі на неї чигають великі небезпеки. Але акторська гра передусім. Не ті дрібні кіноролі, що дозволяли оплачувати витрати, а великі ролі у видатних п'єсах, що їх ставили місцеві театральні трупи і театр Марка Тейпера «Форум», саме вони зрештою відкрили їй шлях до значних кіноролей.

За реальне життя Атені правили зіграні ролі, світ тільки тоді набирав для неї барв, коли вона перевтілювалась у якийсь образ, коли всім серцем відчувала свою героїню, а коли її поглинав повсякденний клопіт, Атена немов пригасала. Тож навіть любовні пригоди важили для неї не більше, ніж звичайні розваги,— гра в гольф або теніс, обід у дружньому товаристві були чимсь примарним і неістотним.

Реальне життя починалось у величному, мов собор, театрі: ось накладають Грим, додають барвисту деталь до костюма, а тим часом, поки в голові пробігають слова сьогоднішньої ролі, лице відбиває пов'язані з ними емоції; потім вона вдивляється в темінь глядацької зали,— Бог нарешті явив своє обличчя,— і заклинає свою долю. Атена плакала, закохувалась, перелякано зойкала, благала прощення за свої потаємні гріхи і часом зазнавала спасенних радощів віднайденого щастя.

Атена зголодніла за славою та успіхом, бо прагнула забути своє минуле, пустити в непам'ять Боза Сканнета, їхню спільну дитину, часи, коли її зрадила краса, лукаву й дивну свекрушину зичливість.

Як і будь-який інший митець, Атена прагнула, аби світ покохав її. Вона тямила, що гарна собою, — і як не тямити, коли навколишні протуркали їй вуха, — проте знала, що їй не бракує й розуму. Тож із самого початку Атена вірила в себе. Але попервах аж ніяк не могла повірити, що має всі доконечні складники правдивої геніальності: величезну енергію і здатність зосередження. А до того ж допитливість.

По-справжньому Атена любила тільки музику та акторську гру і, щоб мати змогу зосереджуватись тільки на них, не шкодувала своєї енергії й набувала вправності та досвіду геть в усьому. Вона навчилась лагодити автомобіль, стала чудовою куховаркою, вправлялась у багатьох видах спорту. З книжок і життя вивчала мистецтво кохати, знаючи, яку воно має вагу в її обраній галузі.

Щоправда, Атені була притаманна одна вада. Вона не могла заподіяти страждань своєму ближньому, а оскільки в житті цього годі уникнути, почувалася нещасливою. Проте мала досить практичності й наполегливості, щоб забезпечити власне просування. Як касова зірка вона користалася зі своєї влади і часом була така сама непоступлива й незворушна, як і гарна. Студійні бонзи благали, щоб вона показалась у їхніх кінокартинах, чоловіки молили, аби залізти до її ліжка. Атена мала неабиякий вплив, висувала свої вимоги, сама собі обирала режисерів та зірок-партнерів. Вона безкарно могла коїти невеличкі злочини, порушувати традиції, кидати виклик пристойності та моралі, — і хто міг сказати, де тут справжня Атена? Як і кожній зірці, їй була притаманна властива незбагненність, вона була роздвоєна, і ніхто б не спромігся відокремити її реальне життя від життя, зображеного на екрані.

Та дарма, світ любив її, але цього було не досить. Атена знала, що душа її мерзенна: адже була одна істота, яка не любила її, і це завдавало їй страждань. Бо така вже натура актриси: вона буде у відчаї, якщо серед сотні позитивних рецензій трапиться одна неприхильна.

Проживши п'ять років у Лос-Анджелесі, Атена дістала свою першу роль у картині, де грала видатна кінозірка, й осягнула свій найбільший здобуток.

Стівен Столлінґс, як і всі видатні чоловіки-кінозірки, мав право вето на провідну жіночу роль у кожній своїй картині. Він побачив Атену на виставі в театрі «Форум» і визнав її талант. Ба більше, був вражений її вродою й надумав залучити її як кінозірку-партнерку до свого наступного фільму.

Атена була приголомшена і облещена. Вона збагнула, що це її великий прорив, і спершу навіть не