Читати книгу - "Знак Хаосу"

причин мого переходу разом з Люком. Що, якщо вся ця справа підлаштована? Я не міг собі уявити, щоб Віала взяла участь у цьому, але її могли легко обдурити Джуліан і Бенедикт. Що, якщо Далта взагалі тут немає?

Або якщо, припустимо, є, і просить він голову Люка? Зрештою, адже він досить недавно намагався вбити Люка. Мені доводилося визнавати таку можливість і зараз, а також визнавати, що Джуліан — найімовірніший кандидат на участь у такому задумі. Для блага Амбера.

Погляд Джуліана зустрівся з моїм і я надів таку ж маску безпристрасності, як і в нього.

— Добрий вечір, Мерлін, — привітався він. — Ти граєш якусь роль в цьому плані?

— Добрий вечір. Я спостерігач, — відповів я. — Все інше, що я, можливо, зроблю, буде продиктовано обставинами.

Звідкись зовні я почув виття пекельного гончака.

— Тільки не заважай, — відгукнувся Джуліан.

Я посміхнувся.

— У чаклунів є особливі способи залишатися непомітними.

Він знову вивчив мене поглядом, гадаючи, чи не маю я на увазі яку-небудь загрозу.

Потім він знизав плечима і повернувся туди, де лежала на столі розгорнута карта, притиснута по кутах каменем і кинджалом. Він вказав, що Люку слід приєднатися до нього, і я пішов за ними.

Карта зображувала західну галявину Ардена і він вказав на ній наше місце розташування. Гарнаті знаходився на південь від неї, а Амбер на південний схід.

— Наші війська розташовані тут, — прокреслив пальцем він. — А у Далта тут. — Він провів ще одну лінію приблизно паралельно нашої.

— А сили Бенедикта? — Запитав я.

Він глянув на мене, злегка насупившись.

— Люку корисно знати, що такі сили є, — відчеканив він, — але не їх чисельність, місцезнаходження та завдання. Таким чином, якщо Далт захопить його в полон і допитає, у нього буде багато причин для занепокоєння і ніяких відомостей для дій.

— Хороша думка, — кивнув Люк.

Джуліан знову показав на місце між двома фронтами.

— Ось тут я зустрічався з ним, коли ми вели переговори, — пояснив він. — Це рівне місце, видне вдень обом сторонам. Я пропоную знову скористатися ним для вашої зустрічі.

— Гаразд, — погодився Люк, і я помітив, що коли він говорив, кінчики пальців Джуліана погладжували руків'я лежачого перед ним кинджала. А потім я побачив, що рука Люка недбалим рухом опустилася до пояса і лягла там трохи зліва, поряд з його власним кинджалом.

Потім Люк і Джуліан одночасно посміхнулися один одному і продовжували це робити кілька тривалих секунд. Люк здавався крупніше Джуліана і я знав, що він моторний і сильний. Але за плечима Джуліана стояв багатовіковий досвід володіння зброєю. Я думав, як би мені втрутитися, якщо хтось із них зробить перший хід у відношенні іншого, бо знав, що спробую їх зупинити. Але потім, немов з раптового згоди, вони відпустили зброю і Джуліан сказав:

— Дозвольте мені запропонувати вам келих вина.

— Я б не заперечував, — погодився Люк, а я подумав, чи не утримала їх від сутички моя присутність. Ймовірно, ні. У мене виникло враження, що Джуліан просто хотів ясно висловити свої почуття, а Люк хотів дати тому зрозуміти, що йому наплювати. І дійсно, я не знаю, на кого б поставив.

Джуліан поставив на стіл три склянки, наповнив їх вином «Краще Бейля» і жестом запропонував нам не соромитися, поки затикав пробкою пляшку. А потім взяв залишену чашку і відпив великий ковток перш, ніж я і Люк встигли хоча б понюхати своє вино. Це була гарантія, що нам не загрожує отруєння і що він хоче поговорити про справу.

— Коли я зустрічався з ним, ми обидва приводили з собою двох воїнів, — сказав він.

— Озброєних? — Уточнив я.

Він кивнув.

— Насправді більше для виду.

— Ви зустрічалися кінні або піші? — Запитав Люк.

— Піші, — відповів він. — Ми обоє одночасно покинули місця дислокації військ і йшли однаковим кроком, поки не зустрілися посередині, в кількасот кроків від кожної сторони.

— Ясно, — сказав Люк. — Жодних несподіванок?

— Ніяких. Ми поговорили і повернулися.

— Коли це було?

— Ближче до заходу.

— Він видався людиною з нормальною психікою?

— Я б сказав, що так. Я вважаю певну зарозумілість поз і кілька образ на адресу Амбера нормальним для Далта.

— Цілком зрозуміло, — зронив Люк. — І він хотів дістати або мене, або мою матір, або нас обох… А якщо не отримає, погрожував атакою?

— Так.

— Він натякав на те, навіщо ми йому знадобилися?

— Ні.

Люк пригубив вина.

— Він уточнював, якими ми йому потрібні — живими чи мертвими?

— Так. Ви потрібні йому живими, — відповів Джуліан.

— Які у тебе враження?

— Якби я видав тебе йому, то позбувся б від тебе, — сказав Джуліан. — А якщо плюну йому в очі і вступлю в бій, то позбудуся його. Так чи інакше я у виграші.

Потім його погляд перемістився на чашу з вином, яку Люк взяв лівої рукою, і очі його на мить розширилися. Я зрозумів, що тільки зараз він помітив, що на пальці Люка кільце Віаль.

— Схоже, мені все одно доведеться вбити Далта, — зробив він висновок.

— Чи вважаєш ти, що він і справді нападе? — Незворушно продовжував Люк. — Чи є у тебе якісь думки щодо того, звідки він взявся? Які небудь натяки на те, куди він може направитися, коли забереться звідси, якщо він зуміє це зробити?

Джуліан похитав в чашці вино.

— Я зобов'язаний виходити з припущення, що він говорить серйозно і збирається напасти. Коли ми вперше дізналися про просування його війська, він рухався по напрямку від Бегми до Кашера, ймовірно, з Ерегнора, оскільки часто там тинявся. А щодо того, куди він хоче податися, коли забереться звідси, я нічого не знаю, і твої здогадки не гірші, ніж здогадки будь-кого іншого.

Люк швидко сьорбнув вина, але на частку секунди запізнився і не встиг приховати легкої посмішки. Ні, тут же зміркував я, — здогадки Люка набагато краще, ніж в будь-кого іншого. Вони скажено краще. Я і сам сьорбнув вина, так як не знав, який вираз на обличчі доводиться приховувати.

— Спати можете тут, — сказав Джуліан. — А якщо голодні, то я розпоряджуся принести їжі. Ми влаштуємо вам цю зустріч на світанку.

Люк похитав головою.

— Зараз, — він ще раз тонко й виразно продемонстрував кільце. — Нам бажано обробити справу негайно.

Джуліан кілька секунд вивчав його погляд, а потім сказав:

— Вас буде не дуже-то добре видно з обох сторін, особливо якщо врахувати, що йде сніг. Через якесь дрібне взаємонерозуміння може статися напад.

— Якщо обидва моїх супутники будуть нести великі факели і якщо обидва його зроблять те ж саме, — запропонував Люк, —