Читати книгу - "Мудрі жінки"

що в цієї жінки все — серце, навіть голова. Працювала разом з ним довгі роки. Мінялись медкадри в лікарні, але Анастасія була незмінною і незамінною для лікаря.

Вона знала про нього все: про його дім, дружину, дітей. Знала кожну рисочку, кожну родимку на тілі коханого. Вона знала кожний виступ на його спині, бо тільки вона вміла так зробити йому масаж, що він майже вмирав від задоволення під її руками.

Тільки вона вміла вправно оживити його зморене від праці тіло, зняти напруження, вдихнути в нього вогонь кохання і розбудити в ньому чудового і сильного мужчину.

Зробити це було нелегко, бо присутність жіночого тіла перед його очима протягом цілих днів, місяців і років притупило в ньому хтиві бажання.

Олександрові остогидли жінки, і тільки професіоналізм, доброта і порядність спонукали його до постійної праці над удосконаленням свого лікарського фаху.

Увечері просиджував біля комп’ютера, вивчав нові методи лікування. їздив на консиліуми і професійні наради, на важкі виклики в лікарню і працював, працював, працював.

Анастасія була світлим променем у його житті.

Їм було складно вириватись від роботи і своїх домівок для отримання довгожданого кохання, злиття душ і тіл.

В Анастасії була маленька дитина, яку вона досить часто брала зі собою.

Дружина лікаря Лариса звикла до частої відсутності чоловіка, до постійних викликів, змирилася з його втомою, заклопотаністю. Вона вже його не ревнувала, бо замість кохання мала велику матеріальну сатисфакцію від його праці, і їй було цього достатньо.

Лариса були горда, що її кликали «пані докторова» і пропонували щось цікаве, те, що було недоступне для інших. А навзаєм просили поговорити із чоловіком про їхні проблеми і просили її допомогти.

Вона була доброю і безвідмовною, але належала до категорії тих людей, які прийняли якийсь подарунок, а тільки вийшли за поріг — зразу ж забули, хто їм подарував, що саме і за що.

І люди з часом перестали до неї звертатись, а йшли напряму до лікаря та його медсестри. Про кохання доктора і Настуні не знав ніхто, крім мене, і ще однієї близької подруги.

Дружина значно програвала у своїй зовнішності перед медсестрою. Лариса була симпатичною жінкою, гарно і дорого вбраною, але вираз її обличчя завжди був незадоволений.

Вона не знала, що вираз обличчя жінки набагато важливіший за її одяг. Глянувши на неї, щелепи зводило від оскоми і хотілося з’їсти щось солоденьке, наприклад, цукерку. Такою цукеркою для Олександра була Анастасія.

Лікар мав двох дорослих синів, як і батько був їм потрібен більше для задоволення їхніх матеріальних потреб. Ось така була сім’я. Чоловік ніколи не піде до іншої жінки, коли в нього все гаразд вдома, хіба що він невиправний гульвіса. Зрештою, і таке трапляється частенько. У такому разі жінка відчуває, що в сім’ї щось не так, і перше, що має зробити, — заглянути в свою душу і зробити собі іспит совісті, чи вона все робить правильно. Треба шукати причину негараздів і тільки тоді лікувати хворе кохання.

…Медсестра Анастасія на святкування ювілею прийшла з чоловіком Максимом. Це був здоровань-боксер. У минулому він виграв змагання на обласному і республіканському рівнях, а зараз керував секцією з боксу в нашому містечку.

Зовнішність у нього була майже відлякуючою: неодноразово перебитий ніс виглядав, як картоплина; щелепи з дрібними червоними шрамами від ударів боксерською рукавицею. Поцілувати такого чоловіка захоче тільки сліпа або несповна розуму жінка.

Важко уявити собі, як красуня Анастасія почувалася із цим здорованем-биком, який хіба що не ревів, бо сміх у нього був голосний, як грім. А рука була такою величезною, що, здавалось, він міг підняти нею Анастасію, як маленьку феюДюймовочку.

Ось така пара! Багато хто тільки знизував плечима: як така гарна жінка вийшла заміж за такого ведмедя? І тільки лікар і я знали, як приїхала дівчина з бідної селянської родини до міста. Як важко було вчитись, а вночі працювати санітаркою, винаймати квартиру і крутитись, як білка в колесі.

А тут трапляється наречений — спортсмен, міський хлопець, забезпечений, добрий, тільки, як більшість спортсменів, недалекий. Два слова докупи ледь-ледь зв’язує. Зате має житло, роботу. Ось і вийшла за нього заміж Настуня. Певніше б сказати, вийшла заміж за дім, статок, за чоловіка, в якому знайшла захище ність від суворого оточення.

Гарній дівчині жити і мати незаплямовану репутацію дуже важко. Анастасія була гарна, у всіх на виду, та й на язику також. Кожен до неї залицявся, але якщо вона відмовляла, то дуже часто її несправедливо обмовляли. Спробуй потім відмитись! Краще вже заміж, хоч і за нелюба, але багатого.

Єдине, чого не взяла до уваги Настуня, — те, що був Максим ревнивий до нестями. Краще вже вийти заміж за пияка, ніж за ревнивця. П’яний може протверезитися, а ревнивий — ревнивий завжди.

Настя намагалась у своєму коханні бути дуже обережною, але кохати лікаря не переставала, він був для неї всім.

Після закінчення навчання вона дуже важко працювала і медсестрою, і патронажною сестрою в поліклініці, поки професійно не виросла до медсестри-акушерки в такого знаного лікаря.

Була розумниця, працьовита, щаслива з лікарем і нещаслива у власній сім’ї, з великими зусиллями намагалася бути і добрим профе сіоналом, і дбайливою господинею вдома, і якось розподіляти увагу між коханцем-лікарем і чоловіком. Перед Максимом чулася винною, і хотіла свою вину перед ним спокутувати увагою до донечки Зорянки.

Батьки дитині ні в чому не відмовляли, хіба зірку з неба не змогли б їй дістати. Коли дочка щось просила, то всі мали вмерти, а принести їй те, чого їй заманулось. Дитя було гарне, але дуже вередливе і гонористе. І на цій вечірці воно відіграло свою фатальну роль.

Усі запрошені на ювілей лікаря зналися сім’ями і прийшли з дітьми. Діти розважались окремо від батьків. Як на гріх, на забаві було дівча, яке мало дорогу німецьку ляльку, яка зразу ж стала мрією для шестирічної Зорянки.

Дитина раз у раз підходила