Читати книгу - "Перший спалах"

150
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 106
Перейти на сторінку:
Фауста ми ловили душами. Де туман? У омфалі — міфом. Ми До нори прилітали — стрілами. Ось і пили ротами втіхи ми, Сімплегадами в пащах спіли ми. Мідно крилами ткали хвилі ми, І Ніоба говіла клятвами. Трембітала піснями синіми Осінь... Крила мигтіли дятлами.

— Дивовижно! — прошепотіла вона. — Ти впорався!

«І справді дивовижно! — подумав Андрій. — Бо це можна було прочитати ось так:

Мідно крилами (сон це?) сіяли, Віддзеркалили сни озерами, І між ран нірван дали зміям ми. Зорельоти — лист Ра... То сфера — ми. До на струнах тремтіла ребрами, Зорі міряли під Ра тушами Сонце; зірвані пекла недрами, Фа устами ловили, душами. Де туману омфали? Міфами Донори прилітали стрілами, Осліпили кротами-втіхами, Сімпле-гадами в пащах спілими. Мідно крилами ткали хвилями, Тіні обагровіли клятвами. Трембітала піснями синіми Осінь крилами-міднодятлами.»

А втім, байдуже. Це все одно був безглуздий набір слів, очевидно, якась мовна гра, позбавлена навіть найменшого натяку на зміст.

Та як би там не було, на піску цей дивний текст мав приблизно ось такий вигляд:

мідно крила ми сон це сіяли від дзеркал лили сни

1 ... 39 40 41 ... 106
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Перший спалах», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Перший спалах"