Читати книгу - "Віддай мені сина, Олександра Багірова"

Занадто приваблива та красива ілюзія.

З кімнати ми виходимо, тримаючись за руки. Вона невідривно дивиться на мене, довірливо, ніжно, відверто.

- Ворон, - стільки емоцій в одному слові. Кожен звук – це ураган, немислима сила. Він будить забуте, поховане там… далеко… з іншою. І я стрибаю з розгону, піддаюся цьому урагану… Хочу… як же хочу знову відчути себе живим.

- Голубко, - накриваю її губи своїми.

Дозволяю солодкій брехні огорнути мене оксамитовим туманом.