Читати книгу - "Холодна байдужість, або Дракони вмирають на світанку, Лариса Бондарчук"

І Олаїнд запитально подивився на Софійку. Вона була в шоці. Спробувала вирватися з рук дракона, і не змогла, він тримав міцно. Подивилася на Аріана благальним поглядом, але той теж оторопів. Думки заплуталися, вона відчула гостру паніку. По-перше, руки Олаїнда на талії нервували її, хотілося вирватися й відбігти якнайдалі, по-друге, запрошення на бал було таким несподіваним, що в дівчини на мить відняло мову, вона не знаходила, що відповісти. За неї відповів Аріан.

- Софія вже запрошена, - прошипів він, ледве стримуючи емоції.

- І хто ж тебе запросив, сонечко? Хто випередив мене? – спитав Олаїнд.

- Я, - вигукнув Аріан, і вже не стримуючи емоції, мабуть, терпець дракона урвався, він гаркнув. – Зараз же відпусти Софію, бачиш, дівчині не подобається!

- Ого, яка пристрасть! - скрикнув весело Олаїнд, випускаючи дівчину зі своїх рук. - Чи це вічно стриманий та холодний Аріан? Не впізнаю тебе, друже. Все, все, все... Лишаю вас наодинці. О, який сюрприз для Віринеї! - дракон загиготів, ідучи до дверей, але потім зупинився. - Софіє, блакитна трояндо,- звернувся він до дівчини, - знай, що я завжди поряд. Якщо цей бевзь коли-небудь образить тебе, мої обійми відкриті!

З цими словами Олаїнд попрощався й вийшов. Софійка й Аріан знову залишилися самі.