Читати книгу - "Сміттяр, Мар'яна Доля"

 - Я знала, знала, донечко, що колись моя мрія все ж таки здійсниться - ти станеш всесвітньо відомою! - схвильовано промовила міссіс Міллер. - Якби ви знали, скільки я зусиль приклала до цього! Ірмочці ще й року не було, а вона уже брала участь у конкурсах краси для діток, навіть здобула титул "Віце-місс"... А скільки потім було занять з музики, сценічної майстерності, кастингів, репетицій! Після звичайної школи відразу їхали на уроки до школи моделей. Потім - балет, хореографія, вокал! А як вона грає на фортепіано!

 - Давайте ще вип'ємо за здоров'я іменинниці! - запропонував режисер. - Поллі, ви така чарівна, не хотіли б себе також спробувати у акторстві?

 - Не маю особливого бажання, -  байдуже мовила дівчина, накладаючи собі на тарілку салат.

 - Шкода, я думав, ви теж творчо обдарована особистість...

 - У Поллі змалку був хист до малювання, - вже не таким піднесеним, а більш буденним тоном пояснила міссіс Міллер. - Проте вона трішки походила в художню школу і покинула заняття. Ти. доню, завжди вирізнялася непостійністю!

- Ну, така вже я є. - філософськи сказала Поллі.

 - Так, головне у будь-якій ситуації - лишатися собою! - Марк завжди умів красиво "з'їхати" з незручної теми.

 - А ти, Теде, чого такий сумний? - раптом спитав містер Міллер, який до цього теж в основному мовчав. - Зазвичай у тебе рот не закривається, різні жарти, анекдоти, а це сидиш, як засватаний!

 - Тату, залиш його у спокої, - сказала  Поллі. - І взагалі, ми хочемо піти прогулятися. Ви тут не нудьгуйте без нас!

 - А торт? - сполошилася міссіс Міллер. - А свічки задувати?

 - Мамо, мені не п'ять років, - нетерпляче повела плечем Поллі. - Якось обійдемося без задування свічок і урочистих пісень. А Тед усе одно не любитель солодкого!

Ерік кивнув головою. Це застілля вже втомило його, тому ідея піти погуляти з Поллі замість того, щоб вислуховувати черговий спіч акторським здібностям Ірми та режисерському таланту Марка, дуже сподобалася хлопцю.

Вони швиденько попрощалися та вийшли з дому. Ерік у глибині душі боявся, що Поллі запропонує продовжити святкування у  котромусь із численних ресторанів чи розважальних центрів, а в нього залишалося дуже мало грошей. Проте дівчина повела його до парку.

 - Давно хочу подивитися на вечірнє місто з висоти пташиного польоту, - сказала вона.

Оглядове колесо ще працювало, і вони хутенько залізли в кабінку та сіли, міцно притиснувшись один до одного, бо ставало досить прохолодно. Колесо зрушило з місця і почало повільно підіймати їх все вище й вище над кронами дерев та покрівлями будинків.  Унизу сяяли тисячі різнокольорових вогнів, на автомагістралях бігли у різні боки вогники фар. Свіжий вітерець розтріпав Поллі волосся, її очі сяяли.

 - Це просто класний день народження! - сказала дівчина, коли їхня кабінка піднялася на максимальну висоту і на мить застигла у такому положенні, а потім повільно почала рух донизу. - Давно про такий мріяла! Ой, у мене голова закрутилася, - вона вчепилася за його плече.

 Ерік  обережно обійняв її однією рукою, турбуючись тільки про одне - щоб вона не здогадалася, як сильно калатає його серце.

 - Ну поцілуй вже мене, чи що, - тихенько прошепотіла Поллі.

...Колесо знову пішло догори, але вони вже не помічали нічого, що діється навколо.

 

 -