Читати книгу - "З роду старої крові, Анна Мавченко"

Корнелія мимоволі залюбувалася. Що більше вона спостерігала за парою – тим довше тамувала подих, пригнічуючи в собі зародки заздрості.

«Ось те, що змусить мене почуватися впевнено поруч із будь-ким!» – подумала раптом вона, натхненна ідеєю навчитися так само захищатися. Їй це насправді було необхідно, щоб більше ніколи й ні з ким не почувати себе безпорадною; щоб жодні Артмени й Осмальди не сміли глумитися над її плоттю; щоб ніякі Інгвари не думали брехати, дивлячись їй у вічі; щоб ніхто й близько не сприймав її, як слабку здобич.

Навіть, на перший погляд, безпорадна лань здатна вбити лева, якщо докладе для цього потрібних зусиль.

А Корнелія далеко не проста лань. Якщо вірити Хродґейру, в її жилах тече стара кров – кров нащадків прадавніх богів, кров могутніх драконів.