Читати книгу - "Подорожі філософа під кепом, Майк Гервасійович Йогансен"

Гай Сергійович Шайба мало не вискочив із стремен – бий, хлопці, вовка – і мовчазна лінія, запалена мисливським шалом, затріскотіла навперейми аж до кінця по той бік колії.

Ясний, світлий день. Як хилило сонце на сон. Як скліпував теплий вітер вії. Як перед заплющеними очима марширували незчисленні неспані ночі, сипалися темні села – і в селах було сіно, був хліб, було молоко – не було тільки сну. Варт було сісти до столу й покласти на руки голову, як прокидалися воші. Вошей було стільки, скільки є на світі секунд – одні були швидкі й яскравіші, другі ситі й сонниві.

Ночі, ночі й ночі. Ночі повні нужі – ні спати, ні бити нужу. Незліченні села, що простяглись аж туди, до заводу. На заводі зараз яйцехвати уже вивозили варстати, псували мартени, забирали електромотори. Незліченні, безсонні по вінця, повні нужею й думками села.

Гай Сергійович Шайба розплющив очі. Просто перед ним у соняшниках двигонило якесь невелике повісмо [111] людей. Аґітпроп і інша кавалерія позлазили з коней і щось гукали до нього, Гая Сергійовича Шайби.

Гай Сергійович Шайба глибоко зідхнув, розстебнув штани й взявся бити воші. Насамперед він вигріб їх кілька жмень і висипав долі. Потім він почав нищити їх поодинці. З лютою ненавистю він душив темні безсонні ночі, силкуючись почути і між пальцями соковите чвакання ворогів. Але нічого не було чути – пролинула блискавична черга вистрілів, і перед ногами коня виприснуло п’ять фонтанів куряви. Гай Сергійович Шайба подивився перед собою в соняшники. Десь із правої руки, ярком, денікінці підвезли кулемета, випустили по ньому чергу, і кулемет застрайкував.

Це вже скидалося на дротовий варстат прокатного цеху. З-під дротових пальців мало хто виходив на пенсію цілий – дріт перепалював ноги і перетинав тіло з кулеметною швидкістю. Варт було йому засотатись і запутлятись на одну сьому частину секунди, як уже з цеху виносили майбутнього шарманщика, або ж продавця газет та журналів. Гай Сергійович Шайба колись стояв біля останнього варстата перед мотовилом, де і дріт пролітав сім метрів на секунду. Дріт запутлявся навколо нього, коли він зирнув угору на поперечну станину. Він саме успів схопитися за штанґу й підлетіти вгору, а вогненне койло [112] закрутилося гадюкою долі.

Отже, Гай Сергійович Шайба поважав кулемет. Шрапнель, ударні й рушниці він вважав за театральну стрілянину для слабонервних, але кулемет у компетентних руках – машина ділова. Гай Сергійович Шайба з деякою поспішністю упорядкував штани. Бризнула в кур друга черга з кулемета, і він знову застопорив. Бризнула третя черга уже в порожнє місце – понад кущами вів свого коня Гай Сергійович Шайба і кінь шкутильгав на праву передню. Кожен конів крок крапав кров’ю. «Давай сюди кулемета – інтелігенти, не управляються коло свого – мало каші їли», – і Гай Сергійович Шайба за дві хвилини скосив соняшники, кулемета і добровільних реставраторів Російської імперії.

В цей ясний, теплий день денікінців покотили на південь. З хутора Михайлівського прийшли ешельони латишів. Червоне козацтво доскочило вже до самого Харкова. Гай Сергійович Шайба підійшов до соняшників і знайшов одного живого. Немужній, пропитий, прокурений, авторитетний, переляканий тенорок просив жити. Це був поручник Кронь, виплід естетичних поривань головного інженера. «Візьміть його, – можете позабирати речі, тільки англійський пояс мені, на спомин – але... щоб був живий – він мені ще придасться для вияснення на заводі...» Надвечір стих і теплий вітер, над станцією сіявся дощик і Гай Сергійович Шайба спав, поклавши руки на стіл, а голову на руки.

Незчисленні пережиті села, темні хати, що їх ніколи більше не побачиш, журавлі над криницями, сховані кури співають на горищі. Незчисленні ночі крізь села, нужа без кінця і краю – і от станція. Покотом сплять червоні солдати, аґітпроп лежить на столі і вгруз носом у каламар – з кожним сопом з каламаря фонтаном присне чорнило – воші перебито, розчавлено з тріском, як вистріли – і Гай Сергійович Шайба спав, поклавши голову на руки.

***

Ах, згляньтеся, благатимете ви

І поцілуєте бійцям запилені халяви

І кульбаба гойдатиме в траві

Без голови стебло – укошене в отаві.

Ах, згляньтеся. О, жаль! О, жаль! О, жаль!

Все віддамо – лиш подаруйте волю.

– Ю бет ай шел! – погодиться коваль

І розстріляє вас на гольфовому полі.

З машинами ж управимось сами,

Сами зробили – сами пустимо у хід.

– Машини радо нас послухають, і ми

Новий обточимо і вишліфуєм світ.

Гай Сергійович Шайба підвів голову зі схрещених рук і глянув перед собою. Величезне море стола, немов парусами, усіяне було паперами. Це були малі торговельні бриги з замовленнями на залізні штаби, поштові фрегати з негайними наказами, корвети з воєнізаційними намірами, театральні баржі, загружені мандрівними трупами, рибальські шкуни з оселедцями й судаками в маринаді для робітничої кооперації – це була неоглядна фльота паперових парусів, що припливла в порт завкомівського стола, над яким високо маячив Гай Сергійович Шайба.

Ще було півтемно, але вже набилося людей. Майстер другої домни зарізав шихту – в коксі процент попільности – в збірному цеху монтер Іллін пустив англійський стругальний варстат – спеціяльна комісія з спеціялістів дурно два місяці проїдалася коло того варстата – дайте мені довідку, що працював слюсарем другого розряду, – як живеш, Шайбо, приходь сьогодні, буде що й до чого – котись, Гришко, не заважай, а то викину під три чорти за вікно – о третій годині повертається культбриґада з села, щоб була трибуна – оркестра – щоб сповістили по цехах – мітинґ, – там же щоб доповідач про папу римського – як не буде трибуни за чверть на третю... словом, щоб, баста – летучу нараду про культкерівництво в електричному цеху – сідайте, браття, нате вам десять хвилин – вигрібай факти – хто говорить – голова робкоопу? – Шайба, – коли ти будеш годувати робочих шрапнелем і возити хліб на м’ясних підводах, я тобі розкажу в деталях, куди ти завтра поїдеш і яким поїздом – збиральниця Кроніха Олена прохає заплатити за надурочне – виплатити, – твого чоловіка й сина я розстріляв тут на землі – але ти, бабо, робітниця і працюєш чесно.

О! В механічному, в