Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

Звичайно ж, усім кортіло побачити нову робоістоту в дії. Öсобини взагалі були ласі до демонстрацій нових ґаджетів і могли годинами зависати в üнтернеті, переглядаючи відеофайли про тестування нових прибиральних апаратів, засобів зв’язку, зброї, секс-станків і т. д. А тут ціла роботична öсобина!

— Über! Я прошу представників «KI Leben» активувати першу свідомість робÖсобини. Über! — Як у собак та інших тварин, гуманоїдна модель давала можливість багато разів активовувати нову штучну свідомість.

Відразу кілька камер сфокусувалися суто на робÖсобині. Її обличчя з’явилося на головному моніторі. У кадрі було видно кожну пору, дрібні волоски, легкі зморшки. Її активували. Блакитні очі широко розкрилися і завмерли. Прожектори яскравим світлом в’їдалися в зіниці. Вони звузилися до мікроскопічних точок. Öсобина не рухалася. Камери сканували тіло сантиметр за сантиметром. І тут одна з них зафіксувала рух. РобÖсобина почала імітувати дихання — живіт і груди розмірено зарухалися в такт кожного вдиху й видиху. Глядачі спостерігали в заціпенінні. Навіть Добряков на кілька секунд втратив мову. Лише Петро знову потирав руки. Він був упевнений: перемога у нього в кишені.

РобÖсобина раптом сіпнулася, підняла ліву руку, захищаючи очі. Вона зробила крок вперед, звільняючись від фіксаторів. Глядачі ахнули від несподіванки. Робогуманоїд стукнувся головою об скло. Він намагався роздивитися довкола.

— Über! Це дивовижно, друзі. Ми з вами стали свідками пробудження першої робÖсобини! Неймовірно! — отямився нарешті Добряков. — Як ти себе почуваєш, — телеведучий не знав, як звернутися до нового гаджету, — …öсобино? Über! — не знайшов він кращого звернення.

РобÖсобина не відповіла. Істота продовжувала розглядати все навколо. Добряков, наблизившись упритул до контейнера, встав обличчям до обличчя гуманоїдного робота.

— Über! Я запитав: як ти себе почуваєш? Über! — повторив він запитання.

РобÖсобина раптом вдарила кулаком у скло. По поверхні побігли тріщини, але воно витримало. Телеведучий відскочив і мало не впав на робопса-лабрадора, який уже награвся і покірно чекав своєї долі, поклавши морду на передні лапи. Добряков поправив піджак, знову підійшов до контейнера. Тепер робогуманоїд розглядав свою руку. На його обличчі вперше з’явилося здивування.

— Über! Так, малий, ти сильний. Як справи? — Добряков постукав пальцем по склу, робÖсобина відреагувала. — Так, так, я у тебе питаю. До тебе звертаюся… Über!

— Über! — почулося з контейнера перше слово штучної істоти.

Глядачі знову ахнули.

— Über! — повторив робогуманоїд, а потім додав. — Все добре, — він опустив очі. — І було б краще, якби мені менше світили в очі прожекторами. Я був би дуже вдячний. Über! — чемно сказав він.

— Über! Неймовірно, фантастика, воно заговорило з нами. Ура! Über! — знову пустився в крик Добряков, відлякуючи робÖсобину.

Робогуманоїд відступив на крок. Глядачі в студії аплодували стоячи. Сотні мільйонів телеглядачів теж аплодували у своїх ньÜзрумах. Давид не міг відірватися від Екрана.

— Über! Я прошу не світити нашому робогуманоїду в очі. — Камери все ще ловили кожну емоцію, найменший рух штучних м’язів. — Ласкаво просимо на шоу «Слöворіз». Über! — усміхнувся Добряков.

— Über! Дякую. Як вас звати? Über! — поцікавилася робоістота.

— Über! — засміявся Добряков. — Воно питає, як мене звати… Über!

— Über! Ви сліпий? Über! — спокійно запитав робогуманоїд, спантеличивши телеведучого.

— Über! Чому це? Über! — запитав шоумен.

— Über! Я голий, і явно видно, що я чоловічої статі. А ви використовуєте займенник «воно», кажучи про мене. В моїй присутності. Über!

— А-ха-ха-ха, — зірвався на регіт Добряков. — Über! Вибачте, шановний, я просто перенервував… — Добряков впорався з собою. — Мене звуть Михайло, а вас? Über! — він теж перейшов на «ви».

— Über! Дуже приємно! Мене називайте… — У першому ряді сидів хлопець у футболці із зображенням жовтих квітів і написом «Видатна öсобина Вінсент Ван Гог». — Мене називайте Вінсент. Über! — усміхнувся робогуманоїд, йому сподобалося зображення і поєднання звуків у слові «Вінсент».

— Über! Навзаєм, — відповів телеведучий, повертаючись до глядачів. — Отже, ця робÖсобина дістанеться переможцю суперфіналу, який відбудеться завтра. А зараз ми починаємо другий тур! Прошу учасників пройти на ринг. Über!

Виступати першим випав жереб Петру Шляхтеру. Вставши посередині рингу, він покликав свого пса. Той все ніяк не наважувався піднятися. Але цікавість перемогла, й ось він стоїть поруч з хазяїном, радісно виляє хвостом в очікуванні м’ячика або чогось смачного (для робопсів створили ласощі, які можна було дати тварині за допомогою спеціальної кнопки на пульті управління). Але нічого смачного чи веселого у результаті не було.

Ставка була занадто висока, тому Петро хвилювався більше звичайного. Доторкнувшись вказівним пальцем до носа робопса, він вистрілив потужним зарядом гніву і принизливих фраз. Ще трохи — і з його очей посипляться іскри, засяють блискавки. Собака перестав виляти хвостом і опустив голову, продовжуючи дивитися на Шляхтера. Робогуманоїд наблизився до передньої стінки скляного контейнера, уважно розглядаючи учасника і його лабрадора. Петро тиснув рукою на морду, поки тварина не припала до підлоги. Очі Вінсента розкрилися так широко, що лазурово-блакитний колір помітили навіть глядачі з останніх рядів. Камера наїхала крупним планом на робÖсобину. Нерозуміння і нестримний страх змінили його обличчя до невпізнання.

— …тварюка, — розмахував руками Шляхтер, — я пущу тебе на м’ясо, добриво. — Від кожного помаху собака примружувався все більше. — Ар-р-р-р-р-р, ба-а-а-а-а-а, здохнии-и-и-и… — закричав Петро, використовуючи свою коронну тактику залякування — звуки, просочені ненавистю, агресивними вібраціями, насичені убивчою енергією.

Індикатор пригніченості робопса швидко пожовтів. Тварина нестямно завила. Вінсент, задкуючи, уперся спиною в протилежну стінку контейнера. На Екрані показали його сповнений співчуття погляд. Петро продовжував клясти. Вінсент затиснув вуха руками. Індикатор пригніченості робособаки, почервонівши, досяг межі. Лабрадор завив востаннє ще голосніше, і… його очі згасли, тіло обм’якло. Лише на лобі залишився блимати червоний вогник, вказуючи на кнопку перезавантаження.

Петро Шляхтер тріумфально здійняв руки під рев та оплески глядачів. Вінсент приречено опустив голову, сидячи на підлозі контейнера.

— Über! Геніально! Чудово! — кричав Добряков. — Просто неймовірно, як майстерно і швидко він впорався з випробуванням. Без п’яти хвилин чемпіон — Петро Шляхтер! Бурхливі оплески! Über!