Читати книгу - "Кохання, яке не продається (збірка), Ангеліна Кріхелі"

Кохання з гірким присмаком шоколаду

Марк милувався своєю коханою, що тужно потягалася в їхньому загальному ліжку рано вранці неділі. День обіцяв бути фантастично романтичним і сповненим пристрасті.

Чоловік ніжно провів рукою по оголеному тілу чуттєвої жінки, яка всю ніч фонтанувала емоціями і дарувала йому насолоду, що відразу відповіла на невигадливу ласку. З томливою усмішкою потягла його на себе, не розплющуючи очей.

- Ма-арк, - простогнала тихо на французький манір.

Його розчулювало бажання Мілани вивчити рідну для нього мову. Вона вважала це природним та правильним. Адже колись приїхавши сюди, він теж навчався, перш ніж відкрити свій невеликий салон авторського шоколаду.

Втім, новий рецепт ласощів, розроблений спеціально для його музи, миттєво втратив значення і відійшов на другий план, варто було її довгим пальчикам пробігтися його тілом, стягуючи халат і викликаючи тремтіння насолоди.

Зливаючись у спекотному поцілунку і несли екстазом у невідомі дали підсвідомості, вони різко завмерли, почувши дзвінок у двері.

Мілана здивовано спохмурніла.

- Ти чекаєш на гостей? Так рано? - Запитала дівчина, ображено надувши губки та сонно дивлячись на імпозантного чоловіка.

Вона відчувала розчарування, перерване на пікантному моменті єднання з пристрасним коханцем.

Марк заперечливо похитав головою, напружено підтягуючи відкинутий убік халат. Судомно проковтнувши слину, кинув на ходу: "Merde" (лайно), і проклепав босими ногами в коридор, про всяк випадок прикривши двері до спальні.

Мілана знову потяглася, роздумуючи, чекати його в ліжку, щоб продовжити, або вибиратися потихеньку і впорядковуватися для спільної незабутньої неділі. Переміг другий варіант. Тому що, як чашку розбиту не склеїш, так і порушену інтимну гармонію неможливо продовжити з того моменту, на якому зупинилися. Ранок не те щоб було зіпсовано, але десь там фен-шуй вже скривджено сопів у кутку.

Крім того, їй не давав спокою придушений голос Марка, що доносився з передпокою.

- Що ти тут робиш? - прошипів чоловік, зло дивлячись на ефектну брюнетку перед собою.

- Це очевидно! - хмикнула вона. - Шукаю тебе, mon cher.

Це звернення – мій дорогий – було єдиним, що Марина зуміла запам'ятати за довгий час. Французький здавався їй химерним і навіть трохи безглуздим.

- Добре, - буркнув Марк. – Ти мене знайшла.

Тут же схаменувся, глянув на неї запитливо:

- До речі, як ти знайшла мене?

Марина легко і відкрито розсміялася, оголюючи низку білих зубів, за якими була з дитинства привчена максимально уважно доглядати. Майже всі її предки чомусь вирішили, що чистити зуби треба починати років до п'яти, а то й пізніше. Тож уже до тридцяти всі вони мали серйозні проблеми, оскільки недоглянуті молочні – це хворі на кутні зуби. Щоб уникнути хворобливої долі родичів, мама привчала її до ретельного чищення зубів та гігієни в принципі, починаючи з дня появи перших зубів.

Марина по праву пишалася своєю посмішкою. Багато хто заздрив, захоплювався, а Марк креативно використовував для своїх рекламних плакатів. Мовляв, шоколад за авторськими рецептами навіть зуби не псує.

Чоловік розгублено завмер, гадаючи, як йому вчинити тепер із небажаною візитеркою. Час цокає. Треба щось сказати та зробити. А в голові каша та повний ступор.

- Я, мабуть, увійду, - підсумувала Марина.

М'яко посунула його вбік і попрямувала одразу до спальні. Відчинивши двері, жінка передбачувано зустрілася очима зі здивованою красунею, яка намагалася всунути ногу в хутряний домашній капець на низькому підборі.

- Ви хто? - запитала Мілана, спантеличено хмурячись від неймовірної зухвалості відвідувачки.

– Я так і думала, – резюмувала Марина, кивком голови підтверджуючи свої слова.

- Марку, що відбувається? - Запитала дівчина у чоловіка, що маячив за спиною гості.

- Міланочко, я... Е-е... Марино...

Жінка хмикнула і пройшла до балкона, відкриваючи його і змушуючи дівчину почуватися ще й ніяково.

Свіжість, що тут же увірвалася в спертий повітряний простір кімнати, миттєво освіжила й обдала прохолодою порожевілі щоки схвильованої Мілани.

- Марку?

- Так! Марко? - Схрестивши руки на грудях, абсолютно беззлобно передражнила Марина.

Мілана починала здогадуватись, що стала учасницею старого як світ водевілю, в якому нікому не захотіла б опинитися. Але все ще плекала надію на помилку, прикре непорозуміння.

Марк, мов риба, відкривав і закривав рота, не вимовляючи ні слова. Він був шокований і абсолютно обеззброєний.

- Ну тоді давайте я виступлю модератором зустрічі, - задерикувато посміхнулася, ніби знову опинилася на роботі під час переговорів із клієнтами. - Мене звати Марина. І я, як ви, мабуть, уже здогадалися – дружина Маркуші.

Француз скривився від такої вимови імені. Дружина в цьому непереможна.

Але тут Мілана вразила його ще більше. Розпливаючись у привітній усмішці, піднялася з ліжка, обійшла і простягла руку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍