Читати книгу - "Занадто багато в мені, Дарина Міс"

Очі Марка палають злістю, але за нею я бачу біль. Він розводить руками, ніби не може знайти, за що зачепитись.

— То йди, — нарешті каже він холодно. — Йди, якщо це твій вибір.

Я вдихаю, підіймаю валізу й підходжу до Дем’яна. Він бере мою сумку, кидаючи останній швидкий погляд на Марка, і веде мене до дверей.

Коли ми виходимо з будинку, я відчуваю, як нарешті можу дихати. Марк залишився позаду. Тепер переді мною — новий шлях.