Читати книгу - "Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі"

Проте частка підлітків у загальній кількості населення так і не стала значно більшою. Кримінологи типу Вілсона та Алана Фокса страшенно помилились у своєму тлумаченні демографічних даних. Насправді ж у 1990-х збільшилася частка літніх людей. Можливо, ця новина й була страхітливою у площині безкоштовної медицини та державного соціального забезпечення, але середньостатистичний американець не мав жодних підстав боятися навали бабусь і дідусів. Не секрет і те, що літні люди виявляють мало схильності до протиправної діяльності; середньостатистичний шістдесятип’ятирічний індивід має в п’ятдесят разів менше шансів бути заарештованим, ніж середньостатистичний підліток. Саме це й робить такою напрочуд привабливою теорію зниження рівня злочинності внаслідок старіння населення. Проте ретельне дослідження статистичних даних ілюструє, що старіння населення Америки жодним чином не спричинилося до зменшення цього показника у 1990-х роках. Демографічні зміни — процес надто повільний і складний (ви не перетворюєтеся з підлітка в куртці з капюшоном на пенсіонера за якихось кілька років), щоби хоч якось спробувати пояснити з його допомогою всю несподіваність різкого зниження рівня злочинності88.

Утім відбулася ще одна непередбачена демографічна зміна, яка назрівала протягом довгого часу і яка стала причиною обвалу криміналу в 1990-х.

Згадаймо на мить Румунію 1966 року. Раптом, без попередження Чаушеску оголосив аборти незаконними. Діти, народжені після запровадження цієї заборони, мали значно більше шансів вирости бандитами, аніж діти, які народилися раніше89. Чому так сталося? Дослідження, здійснені з 1930-х по 1960-ті роки в країнах Східної Європи та Скандинавії, свідчать про аналогічну тенденцію90. У більшості досліджених випадків аборт не потрапив під цілковиту й повну заборону, але для того щоб зробити його, жінці доводилося отримувати дозвіл суду. Дослідження засвідчили також, що жінка, яка не отримала такого дозволу, часто відчувала до своєї дитини відразу і тому не могла забезпечити їй комфортних умов життя. Дослідники встановили також, що навіть у заможних, молодих, освічених і здорових матерів такі діти все одно виявляли більшу схильність до злочинної діяльності.

На відміну від Європи, у Сполучених Штатах ситуація з абортами склалася інакше. На початку існування цієї держави дозволялося робити аборт до того, як мати відчує перше ворушіння плоду, що зазвичай відбувається в період між шістнадцятим і вісімнадцятим тижнями вагітності. У 1828 році Нью-Йорк став першим штатом, де обмежили аборти, а на 1900 рік їх заборонили по всій країні. Аборт у двадцятому столітті часто був процедурою небезпечною та зазвичай дорогою. Тому незаможні жінки рідше могли дозволити її собі. Вони також мали обмежений доступ до контрацептивів. Отже, вони народжували значно більше дітей.

Наприкінці 1960-х років у кількох штатах дозволили аборт в екстрених ситуаціях, як-от зґвалтування, інцест або загроза життю матері. На 1970 рік п’ять штатів зробили аборти абсолютно законними й широкодоступними: Нью-Йорк, Каліфорнія, Вашингтон, Аляска та Гаваї. Від 22 січня 1973 року аборти були несподівано узаконені по всій країні завдяки постанові Верховного суду США у справі «Роу проти Вейда». Думка більшості верховних суддів, яку сформулював їхній представник Гаррі Блекмун, стосувалася негараздів, які чекали на потенційну матір:

«Шкода, яку держава може заподіяти вагітній жінці, позбавивши її права на такий вибір, є очевидною… Незапланована вагітність може скинути матір у жебрацтво й злиденне майбутнє. Психологічна шкода буде майже неминучою. Догляд за дитиною може негативно позначитися на розумовому й фізичному здоров’ї матері. Слід також зважати на страждання, яких зазнають усі ті, кого це стосуватиметься внаслідок появи небажаної дитини, а також на проблему появи ще однієї дитини в родині, яка буде вже не в змозі — психологічно та в інших аспетах — виховувати її»91.

Верховний суд Сполучених Штатів озвучив те, про що матері Румунії й Скандинавії (та й інших країн) знали вже давно: якщо жінка не хоче народжувати дитину, то вона зазвичай має для цього вагомі підстави. Вона може бути незаміжньою чи нещасливою у своєму шлюбі. Вона може вважати себе надто бідною, щоби дозволити собі виховувати дитину. Вона може вважати, що її життя є надто нестабільним чи нещасливим, або ж знати, що алкоголізм чи вживання наркотиків справить негативний вплив на здоров’я майбутньої дитини. Вона може бути переконана в тому, що є надто молодою, чи що їй потрібно отримати кращу освіту. Вона може дуже хотіти мати дитину, але нехай це станеться не тепер, а через кілька років. Існують сотні причин, через які жінка може відчувати, що не матиме змоги забезпечити такі умови, які сприятимуть вихованню здорової й розвиненої дитини.

Протягом першого року після постанови у справі «Роу проти Вейда» близько 750 000 жінок зробили аборти у Сполучених Штатах (що становило 1 аборт на 4 вагітності). Станом на 1980 рік кількість абортів сягнула 1,6 мільйона (1 аборт на 2,25 вагітності), і невдовзі цей показник стабілізувався. У країні з населенням 225 мільйонів осіб 1,6 мільйона абортів на рік — один на кожні 140 американців — може здатися не такою вже й тривожною цифрою. Протягом першого року після смерті Чаушеску, коли аборти в Румунії були знову легалізовані, їхня частка склала один на кожні двадцять два румуни. Та все ж щороку 1,6 мільйона вагітних жінок відмовлялися народжувати дітей.

До постанови Верховного суду у справі «Роу проти Вейда» безпечний нелегальний аборт могли дозволити собі переважно доньки представників середнього класу та його верхнього прошарку. А тепер, замість незаконної процедури, вартість якої могла сягнути 500 доларів, кожна жінка отримала змогу без проблем зробити аборт, який часто коштував менше ста доларів.

Якого ж типу жінки були найбільш схильні скористатися цією постановою? Дуже часто це були неодружені жінки, неповнолітні або бідні, а часто всі ці три показники поєднувалися в одній особі. Яке майбутнє могло чекати на дітей таких жінок? Одне дослідження продемонструвало, що типова ненароджена дитина в перші роки після легалізації абортів мала на 50 % більше шансів, ніж середньостатистична, жити у злиднях; вона мала б також на 60 % більше шансів зростати в неповній сім’ї92. Ці два чинники — злиденне дитинство та виховання лише одним із батьків — серед найпотужніших передумов того, що на дитину чекає кримінальне майбутнє93. Зростання в неповній сім’ї посилює схильність дитини до скоєння злочинів приблизно вдвічі. Те саме стосується й дитини, яка виховується малолітньою матір’ю94. Ще одне дослідження продемонструвало, що низький рівень освіти матері також є потужним