Читати книгу - "Кресова книга справедливих"

рук УПА. «Це остереження було передане обідньою порою, – згадує Ришард Майор. – Негайно, я з сестрою, а потім батько й мати, покинули нашу хату, залишаючи майже все на здобич бандитам. Я знаю, що два тижні банда УПА чекала нашого повернення».

Також українець Роман Бадур попереджав польських мешканців села про небезпеку, яка їм загрожувала. Він їм радив ночувати в Рівному, а вдень приходити тільки для роботи в господарстві. Завдяки його остереженням і допомозі, уникнули смерті дружина військового поселенця Валіка та її дочки.

Джерело: AW II/2370, R. Major, Wspomnienia, арк. 1; W. Siemaszko, E. Siemaszko, Ludobójstwo..., т. 1, с. 705–706 (на основі свідчення Томаша Валіка).

Велика Клецька, ґміна Великі Межирічі – польсько-українське село.

Народжений у селі Велика Клецька, українець Мусій Соловей переслідувався за вороже ставлення до дій УПА. Під час допиту в середині грудня 1943 року, він, між іншим, свідчив: «Під час ліквідації поляків я переховував поляка Тишецького, найбагатшого ляха в нашій колонії».

За Яном Клепушевським, серед українців, які допомагали полякам, приховуючи їх у своїх хатах, доставляючи харчі до криївок та інформуючи про наміри УПА, була, між іншим, Параска Кравчук.

Джерело: Протокол допиту Мусія Солов’я, [у:] W. Poliszczuk, Nacjonalizm ukraiński w dokumentach, ч. 2: Dokumenty z zakresu działań struktur nacjonalizmu ukraińskiego w okresie od 1920 do grudnia 1943 roku, Toronto 2002, с. 400–401; AIPN, 27 WDAK, IX/1, Свідчення Яна Клепушевського, арк. 4.

Глибочок, ґміна Гоща – українське село, в якому проживало кільканадцять польських родин.

3 липня 1943 року члени УПА вбили кількох поляків. Врятувалася Северина Чешейко-Сохацька з сином Тадеушем, остережена наймичкою-українкою під час нападу на сусідів. Після трьох днів приховування в полі, вони від неї отримали селянський одяг і втекли до Рівного.

Джерело: W. Siemaszko, E. Siemaszko, Ludobójstwo..., т. 1, с. 683.

Городок, ґміна Рівне – українське село, в якому проживало кільканадцять польських родин.

У квітні 1943 року члени УПА вбили кільканадцять осіб з родин Нуреків і Плахтів та вбили українця Гриця Онуфрієва, який сприяв полякам та закликав до того, щоб припинити вбивства.

Про небезпеку нападу УПА поляків попереджав українець, садівник Головатий.

Джерело: W. Siemaszko, E. Siemaszko, Ludobójstwo..., т. 1, с. 707.

Гранична, ґміна Рівне – польська колонія.

У 1943 році члени УПА винищили родину Райковських, яка нараховувала кільканадцять осіб. Врятувалася 6-річна Галина Райковська, яка втекла з палаючої хати. Нею заопікувався знайомий українець, повідомивши про все родину в Рівному.

Джерело: W. Siemaszko, E. Siemaszko, Ludobójstwo..., т. 1, с. 707.

Кам’яна Гора, ґміна Олександрія – українське село, в якому проживало 15 польських родин.

У ніч з 5 на 6 травня 1943 року від рук УПА загинуло декількох поляків. Їхній командир Абрам Брикс пощадив 15-річну Леокадію Червінську, яка дружила з його чотирма доньками. Інші мешканці встигли сховатися або втекти.

Джерело: W. Siemaszko, E. Siemaszko, Ludobójstwo..., т. 1, с. 669.

Клевань, ґміна Клевань – єврейське містечко, в якому проживало кількадесят польських і українських родин.

13 грудня 1939 року батьки і брат Стефана Савицького уникнули смерті від рук українських націоналістів, остережені другом-українцем. Після втечі через річку Буг та діставшись до підваршавського Вавера, батько й брат були розстріляні німцями.

Джерело: Свідчення Стефана Савицького, [у:] 60 rocznica zbrodni wawerskiej, Warszawa 2000, с. 8–11.

Леонівка, ґміна Тучин – польське село.

На початку серпня 1943 року члени УПА напали на конвой утікачів з Кудранки (ґміна Людвипіль, Костопільський повіт), вбиваючи близько 40 осіб. Тадеуш Баґінський, 6 років, і його старша сестра, рятувалися втечею: «Я спіткнувся і впав у збіжжя або високу траву. Моя сестра побігла далі, за нею погнався бандит на коні. [...] Вона мені розповіла свою пригоду, як врятувалася: „Коли цей бандерівець мене наздогнав і направив дуло гвинтівки в мою сторону, я почала його просити, щоб подарував мені життя [...] Українець завагався, мабуть, рушило його сумління, бо сказав мені, лягай на землю і лежи тихо. Я мушу вистрілити, щоб мої друзі думали, що я тебе вбив. Я дарую тобі життя. Сказавши це, він вистрілив поряд зі мною і від’їхав”».

Джерело: T. Bagiński, Byłem świadkiem, „Na Rubieży” 1995, № 12, с. 32.

Майків, ґміна Гоща – українське село, в якому проживало декілька польських родин.

У квітні 1943 року син місцевого православного священика, в таємниці від сусідів, остеріг родину Плютецьких про напад бандерівців, який повинен був відбутися. Він повідомив їм також місце, де знаходяться останки батька родини, колишнього легіонера Тадеуша Плютецького, якого підступно виманили у Жаврів і там вбили.

Джерело: Свідчення Станіслава Плютецького, [у:] Śladami ludobójstwa na Wołyniu..., с. 225; W. Siemaszko, E. Siemaszko, Ludobójstwo..., т. 1, с. 684.

Олександрія, ґміна Олександрія – містечко, населене, головне, євреями (до 1942 р.), а також поляками й українцями.

У серпні 1943 року члени УПА вбили греко-католицького священика, українця Баку, та його дружину й дочку. У 1940 році священик радянською владою був виселений зі Сливниці біля Красичина (Перемишльський повіт) і разом з групою поляків прибув до Олександрії, де на прохання вірних, які не мали свого пастиря, проводив богослужіння в римо-католицькому костелі.

Джерело: B. Mazuryk, Byłam świadkiem, „Na Rubieży” 1999, № 39, с. 37.

Щекичин, ґміна Великі Межирічі – українське село, в якому проживало декілька польських родин.

Улітку 1943 року члени УПА вбили місцевого православного священика за переховування дітей українця з Медведівки (ґміна Людвипіль, Костопільський повіт) Івана Ґерцеля, що надавав допомогу