Читати книгу - "Небажана для владного боса, Адалін Черно"

Я і слова вставити не встигаю. Ні привітатись ні з ким, ні поспілкуватися, як двері відчиняються з гуркотом. Я обертаюсь, хоч і так знаю, хто там. Слава. Стоїть, невдоволено оглядає палату, а потім натикається поглядом на мене. Підготувати промову я, звичайно, не встигла. Як і поїсти, але це навіть добре, бо нудота знову підкочує до горла.