Читати книгу - "Бог дає таланти всім. 50 уроків, щоб знайти себе та справу всього життя"

десяти. Познач на ній свою провину. І коли ти це зробиш, то чітко зрозумієш, що дозволяєш провині приймати рішення замість себе й висмоктувати з тебе життя. Провина — це жорстокий тиран, який ніколи тебе не відпустить.

Джоан запропонувала намалювати ще одну шкалу, щоб вимірювати ентузіазм. З одного кінця напиши «ні», а з другого — «так». Якщо я скажу цьому завданню «так», моє серце співатиме чи я занепаду духом? Чи перехоплює в мене від нього подих? Якщо ні — просто скажи «ні», і крапка.

Є й інші способи, які мені не вдається застосовувати повністю, але я до цього прагну:

Установи конкретний обмежений час, який витрачатимеш на перевірку електронної, голосової пошти, Facebook і Twitter.

Харчуйся здоровою і поживною їжею замість тієї, що не приносить користі тілу, на кшталт газованих напоїв, чіпсів та морозива.

Частіше обідай із друзями, щоб просто з ними поспілкуватись, а не обговорювати ділові питання.

«Забудь про багатозадачність і став більше запитань» — чудова порада від мотиваційного спікера Колетт Карлсон. «Тайм-менеджмент — це не рішення. Рішення полягає в тому, щоб керувати собою». Вона запропонувала складати списки справ, до яких не варто братись, і заносити туди всі «не завадило б». І це не егоїзм — це потрібне для того, щоб залишатися здоровою людиною. А ще мені імпонують її варіанти сімейних обідів. «Злакові пластівці — чудово, — каже вона. — Або „Макдональдс“. Недарма ж у них є „геппі-міл“».

Припини дріб’язково опікуватися чоловіком, дітьми й колегами. Не потрібно звертати увагу на кожну деталь. Звісно, вони не здатні зробити все ідеально — як ти. Вони зроблять це по-своєму і, можливо, навіть краще.

Приборкай «вимогливих». Хто це? Усі люди, які вимагають від тебе все більше й більше часу. Це може бути твій чоловік, твоя дитина або твій бос. Та хто б це не був, навчись казати «ні». Якщо не можеш це сказати, потренуйся казати «потім». Ніхто не може тебе спустошити без твого дозволу. Залишайся поряд із людьми, які тебе наповнюють, а не спустошують. Мені подобаються слова, що їх надіслала мені в електронному листі моя подруга: «Ніхто не може звести тебе з глузду, якщо ти не даси їм ключа».

Одна подруга з релігійного притулку навчила мене отримувати приплив енергії, поплескуючи себе по різних частинах тіла. Знаєш, як горили б’ють себе в груди? Спробуй — це заряджає неабиякою енергією.

Коли дізнаєшся, де втрачаєш свою енергію, можна починати лагодити ці «отвори». І коли ми це робимо, у нас з’являється більше часу та енергії для найбільш важливих роботи та людей — починаючи із самих себе.

Урок 32

У житті багато цікавого — тож не треба його пришвидшувати

Коли я побачила цей плакат, то просто завмерла: «Не плутай свою кар’єру зі своїм життям».

Байдуже, як ми заробляємо на життя, якщо нам бракує на нього часу.

Іноді найкраще, що ми можемо зробити для себе й для інших, — це натиснути на гальма і скинути швидкість. Чи навіть зупинитися. Насправді ж існує Міжнародний день відпочинку, але я щороку його пропускаю, бо надто заклопотана.

Хіба не чудова ідея — взяти паузу, подумати й розважитись? А як щодо цілого сезону дозвілля? Стривайте, а хіба це не літо?

Життя пролітає так швидко, що мимоволі думаєш: невже хтось прискорює обертання земної кулі? Чи вириває аркуші з календаря? Ураховуючи наш темп життя, можна припустити, що однією з десяти заповідей є: «Не відпочивай».

Навіть у Бога був вихідний.

У більшості з нас їх немає.

Байдуже, що ти шануєш — суботу чи неділю, — колись це були дні, коли весь галас довкола тебе стихав. Альберт Швейцер радив людям не дозволяти нікому забрати в них суботу, бо якщо в душі не буде суботи, вона стане сиротою.

Ми — нація сиріт.

Щосуботи наші діти грають у бейсбол, футбол і хокей. Під час богослужінь наші магазини продають спиртні напої та пиво. Великі й малі торговельні центри, продуктові крамниці, універмаги вщерть заповнені відвідувачами. Коли я була маленькою, у вихідні неможливо було знайти автозаправку і більшість крамниць були зачинені, бо шанували заповідь: «Пам’ятай день суботній, щоб святити його».

Ми ходили до церкви, а коли поверталися, то збиралися за обіднім столом усією родиною. Ми навіть не називали це «застіллям» — звісно, ми сиділи за столом і не вставали, аж доки всі не пообідають. Якщо хтось у цей час телефонував, це вважалося поганим тоном. «Скажи, щоб передзвонили. Ми обідаємо», — бурчав батько.

Після обіду ми зазвичай ходили в гості до дядька Джо або їхали на ферму дідуся й бабусі. Чистили боби. Затискали довгі травинки між двома великими пальцями і свистіли. Ми їли зігріті сонцем огірки та помідори просто з грядки. Ніхто нікуди не поспішав. Не було куди йти — усе зачинене.

Тепер «день суботній» — це ще один звичайний день. Люди займаються хатніми справами, ходять до крамниці, працюють. Вони настільки заклопотані, що їм навіть бракує часу на те, щоб прочитати недільну газету. Що ж трапилося з днем, коли ми маємо відпочивати?

Ми заповнюємо неділю проектами та роботою. Хизуємося тим, які ми молодці, коли нас везуть до кардіологічного відділення. Безперервно говоримо про свою «багатозадачність», аж доки не згадуємо, що забули забрати дітей із футбольного тренування.

Ми перевантажуємо власних дітей, вихваляючись, до скількох спортивних секцій ходить Джейсон і скільки гуртків відвідує Бетані, яка почала займатися балетом, гімнастикою, вивчати німецьку та грати на фортепіано ще до того, як пішла в дитсадок. Ми вчимо наших дітей бути «багатозадачними». Вчимо завантажувати вихідні справами й відкладати радість на потім — до пенсії. Коли твої діти востаннє грали в гру «Захопи чужий прапор»? Коли проводили вечір на веранді, милуючись зірками? Коли востаннє ловили світлячків? Лазили по деревах? Читали комікси? Влаштовували бої в сіні? Бігали під поливальними пристроями? Ти хоч колись брав чи брала їх із собою на риболовлю? На прогулянку, щоб купити морозиво? У похід?

Якщо ми не навчимо їх витонченого мистецтва байдикування, хто зробить це за нас?

Може, краще припинити розплановувати кожну їхню хвилинку і дозволити їм трохи «понудитися», щоб їхня уява запрацювала? Це корисно зробити й нам.

Якщо в тебе є сильна робоча етика, час подбати й про ігрову. Забудь про всі розваги, записані до твого п’ятирічного плану. Як щодо плану на найближчі п’ять годин?

Колись Інтернетом кружляла анонімна електронна розсилка з порадами щодо того, як підтримувати здоровий рівень