Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–ЇЇ бояться.– знизала плечима Олімпія.

–Ні, гірше.– хитнув головою хлопець.

Олімпія нерозумно втупилася на Тіордана.

–ЇЇ поважають. – продовжив він.– Відданість сильніша за страх, це один із вищих ступенів впливу на людину.

–Який же вищий? – не стримала посмішку Олімпія.

–Відомо який. – засміявся він.– Любов. В ім'я теплих почуттів, людина зовсім голову втрачає, здатна на будь–які нерозсудливості.

–Ти закохувався? – криво усміхнулася вона.

–І хотів би сказати "ні", та тільки... – він замовк, розгублено дивлячись униз.

–Тільки, що?

–Це прозвучить дивно. –підняв очі він, коли Тіо подивився на Олімпію, вона помітила, що її плечима бігають сонячні зайчики. – Але мені часто сниться дівчина. Вона схожа на тебе і на Аджаалу.

–Важко обрати між близнючками? – спокусливо усміхнулася Олімпія.

–Ні, тут не те. – серйозно відповів він. – Я начебто знаю її уві сні, а коли прокидаюся, розумію, що це просто сон. Це дивно...–він примружився, дивлячись перед собою.

–А раптом це не дивно? Раптом це доля? Просто ти теж мені снився.– збрехала вона, взявши його за передпліччя.

–Справді? – здивувався Тіордан, дивлячись на свою руку, яку стискали довгі пальці з доглянутими нігтями.

–Так, я ніби знаю тебе все життя.– усміхнулася Олімпія.

–О... це дуже мило.– зніяковів він.– А твоя сестра вона...

–Тут не живе, просто відвідує мене.– роздратовано перебила його Олімпія.

–Вона часто приходить?

Олімпію дратували розпитування про відьму, тому, вона вирішила відсікти будь–які надії Тіордана.

–Наскільки відпускає її хлопець... Деррик... – на ходу придумала вона. – Він смертний, але вона закохалася в нього, як дівчисько.

–Ясно...– Тіордан опустив очі, схоже, його зачепила вигадка Олімпії.

Поруч із ними матеріалізувався Архіваріус.

–Олімпіє! Я ж сказав тобі вирушити в Ковен. Королева вже тут і вона дуже зла на тебе!

–Дідько.– примружилася Олімпія.

–Ти, що втекла від Ковену? –Тіордан криво усміхнувся. –Бунтарка.

–Вважатиму за комплімент.–Олімпія встала й підійшла до Архіваріуса.

–І, що ви робите на руїнах? Не варто сюди приходити.– додав архіваріус.

–Це просто екскурсія.– знизав плечима Тіо.

–Гріме, ти вже не учень Інституту, може подумаєш, де працюватимеш, нарешті? – осудливо запитав Архіваріус, взявши Олімпію за руку, за мить, не чекаючи на відповідь хлопця, він переніс відьму до палацу Ковена.

"Правду кажучи, слабенький палац, після родового маєтку Верховного Клану. Нічого особливого, ніякого особливо пишного оздоблення. Простий, нічим не примітний будиночок із мідних колон. Челядь."– фиркнула, розмірковуючи Олімпія.

Відьми Ковена сиділи за столом, склавши руки. Найстарша з відьом, Гаала, виглядала дуже старою жінкою з порізаним зморшками обличчям, на сукні виднілася брошка у вигляді камеї. Одне око було втомленого блідо–блакитного кольору, друге було світло–сірим. Її сестри Гвендолін та Тильда вразили Олімпію хіба що зростом і холодними очима, мов у риб.  Ельга сиділа на чолі столу і виглядала розлюченою. Аджаала сиділа поруч, склавши руки на грудях.

–Живи і процвітай.– сказали одноголосно всі відьми за столом.

Архіваріус зайняв місце біля відьми, а Олімпія мовчки сіла навпроти Ельги, склавши ноги на сусідній стілець.

–Сядь рівно, Олімпіє. Я розумію, що тобі наплювати на етикет, але ти не в себе вдома.– спокійно заявила головна відьма.–І на Верхнесфері прийнято вітатись у відповідь.

Олімпія тільки хмикнула, відводячи погляд.

–Говоріть, що ви хотіли від мене.– зажадала вона.

Ельга змахнула руками і обидва стільці, на яких розвалилася племінниця, зникли. Олімпія впала на підлогу, вдарившись спиною.

–Обов'язково робити це на людях?! – шипіла вона, піднімаючись.

–Ти поводишся нерозумно. – суворо відповіла Ельга, глянувши на неї колючим поглядом. – Не сором мене, не вмієш сидіти, отже постоїш.

Від злості Ельги іній поповз по підлозі, закрутившись навколо Олімпії, вона відчула, як її б'є тремтіння. Головна відьма втупилася на королеву, кинувши тінь усмішки.

"Вона, що впивається моїми стражданнями? Стара карга!" – розлютилася Олімпія. Очі дівчини з синьо-фіолетових, враз стали темно-пурпуровими. Головна відьма повернулася до неї.

–Мене звуть Гаала. Я стала першим членом Ковена, очоливши його свого часу. Це мої сестри, Гвендолін та Тильда, що допомогли мені збудувати Ковен таким, яким він існував не одне століття. А ти – двадцятирічна Олімпія, жила в сім'ї Верховного Клану, нічим не прославилась, але вперто чекаєш поклонів, я правильно розумію?

–Браво, дайте старенькій на чай, відпрацювала на повну. – поплескала в долоні Олімпія.