Читати книгу - "Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем"

що вам так хочеться, а не тому, що відчувайте себе зобов’язаними чи боїтеся наслідків відмови жертвувати.

Якщо ваш партнер хоче пожертвувати чимось заради вас, це має бути його вільне бажання, а не дія, на яку ви змушуєте його, маніпулюючи відчуттям провини або злістю. Вчинки, зроблені з любов’ю, істинні тільки тоді, коли здійснюються без додаткових умов і очікувань.

Людям буває важко розрізнити, де щось зроблено під примусом обов’язку, а де — добровільно. Ось вам лакмусовий папірець: запитайте себе: «Як зміняться наші стосунки, якщо я не зроблю цього?». І ще запитайте: «Якби мій партнер відмовився робити щось, чого мені хочеться, як зміняться наші стосунки?».

Якщо відповідь буде: відмова перетвориться на страшну драму з розбиванням китайської порцеляни, — це поганий знак для ваших стосунків. Є ймовірність, що ваші почуття умовні, спираються на штучну вигоду, яку ви отримуєте одне від одного, а не на безумовне прийняття одне одного (разом із проблемами кожного).

Люди, які мають надійні кордони, не бояться вибухів гніву, сварок і образ. А люди зі слабкими кордонами — надзвичайно бояться і так будують свою поведінку, аби підлаштуватися під злети й падіння емоційних американських гірок у їхніх стосунках.

Люди, які мають надійні кордони, знають, що нерозумно очікувати стовідсоткової відповідності в характерах двох людей і здатності на сто відсотків задовольнити потреби одне одного. Люди з надійними кордонами розуміють, що іноді можуть когось образити, але розуміють також, що не можуть диктувати, як почуватися іншій людині. Розуміють, що мати добрі стосунки — не означає контролювати емоції іншої людини, радше підтримувати партнера в особистому розвитку й розв’язанні його проблем.

Це не означає, що треба перейматися кожною дрібницею, якою переймається ваш партнер. Це означає перейматися партнером незалежно від того, чим переймається він. Ось це — безумовне кохання, друзяко.

Як будувати довіру

Моя дружина — одна з тих жінок, які дуже переймаються своєю зовнішністю. Вона завжди хоче виглядати чудово, і я теж цього хочу (очевидно).

У ті вечори, коли ми кудись їдемо, вона виходить із ванної кімнати після того, як годину робила собі макіяж/зачіску/вдягалася/ що-там-іще-жінки-роблять-у-ванній, і питає мене, який має вигляд. Зазвичай вигляд вона має пречудовий. Але іноді — дуже рідко — поганий. Буває, вона намагається зробити якусь нову дивну зачіску або взути черевики яскравого модного міланського дизайнера — занадто авангардні. Словом, буває, десь щось іде не так.

Коли я кажу їй про це, дружина просто вибухає гнівом. Дорогою назад у ванну, щоб почати все з нуля і через це запізнитися на півгодини, вона вергає лайкою, і деякі міцні слівця навіть летять у мій бік.

Зазвичай чоловіки в таких ситуаціях просто відбріхуються, аби не псувати своїм дружинам настрою. Але я так не роблю. Чому? Бо в моїх стосунках чесність важливіша за гарний настрій. Моя дружина — остання людина, з якою я хотів би фільтрувати власні почуття.

На щастя, я одружений із жінкою, яка погоджується і готова вислуховувати мої нецензуровані думки. Вона й сама, звісно, вказує на мої проколи, і це те цінне, що вона може дати мені як партнер. Буває, що моє его після цього вкривається синцями, я нию, скаржуся і намагаюся сваритися, але вже через кілька годин перестаю гніватися й визнаю, що вона мала рацію. Чорт забирай, вона ж допомагає мені стати кращим, хоча в ту мить мені дуже неприємно чути її зауваження.

Коли для людини найважливіше — завжди почуватися добре або щоб партнер завжди почувався добре, зрештою ніхто не почувається добре. І непомітно для всіх стосунки сходять нанівець.

Але без конфліктів довіри не збудуєш. Конфлікти існують для того, аби показати, хто поряд із нами безумовно, а хто — заради власної вигоди. Ніхто не довірятиме людині, яка завжди з усіма згодна. Якби тут із нами зараз сидів панда Розчарування, він сказав би, що біль у наших стосунках необхідний, щоб зміцнити довіру одне до одного і зблизити нас.

Аби стосунки були довірливими, обоє партнерів мають бути готовими сказати й почути «ні». Без узгодження, без заперечень за потреби — кордони руйнуються, і цінності та проблеми однієї людини починають домінувати над іншою. Тому конфлікти — це не просто нормальне явище, це абсолютно необхідна умова для існування гарних стосунків. Якщо двоє близьких людей не можуть відкрито і вголос визнати відмінностей між ними, отже, їхні стосунки будуються на маніпуляції та нерозумінні і невдовзі стануть отруйними.

Довіра — найважливіший складник у будь-яких стосунках із тієї простої причини, що без довіри стосунки втрачають сенс. Людина може казати, що кохає вас, хоче бути з вами, усе віддасть заради вас, але якщо ви їй не довіряєте, то її запевнення вам нічого не дадуть. Ви не відчуєте кохання до себе, поки не повірите, що любов, у якій вам зізнаються, не тягне за собою певних додаткових умов або ще якогось «причепа».

Ось чому зради завдають стосункам такого нищівного удару. Не в сексі справа. А в довірі, яка руйнується через той секс. Без довіри стосунки не можуть тривати. Тому ви або відновлюєте довіру, або прощаєтеся.

Я часто отримую листи від людей, яких зрадила важлива для них людина і які не хочуть розривати стосунків. Ці люди питають, як почати довіряти знову. Бо без довіри, кажуть вони, стосунки перетворюються на тягар, загрозу, яку постійно доводиться контролювати й перевіряти замість насолоджуватися.

Проблема в тому, що люди, яких зловили на зраді, часто починають просити пробачення й обіцяти, що це ніколи не повториться. Так ніби пеніси цілком випадково потрапили в якісь отвори. І часто зраджені приймають ці обіцянки за чисту монету й навіть не питають себе: а які ж цінності має їхній партнер, чим переймається? Не питають себе: чи партнер із такими цінностями — добрий партнер, із яким варто бути разом? Зраджені так бояться за свої стосунки, що не можуть зрозуміти: вони перетворилися на чорну діру, яка засмоктує їхню самоповагу.

Якщо люди зраджують, то це тому, що для них є щось важливіше за стосунки. Це може бути влада над іншими. Це може бути самоствердження через секс. Це може бути догоджання власним примхам. Хай би що то було, зрозуміло, що цінності зрадника не відповідають меті підтримувати довірливі стосунки. І якщо зрадник цього не визнає і не вирішує цієї ситуації, якщо відбувається знайомими фразами на зразок: «Не знаю, про що я думав, я був засмучений і п’яний, а вона просто підвернулася», — значить, він не усвідомлює, наскільки все серйозно,