Читати книгу - "Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності"

чоловіки, звинувачені в гомосексуальності, повинні бути спалені. Після Реформації страта не приводилась у дію, що пояснюється, найімовірніше, датсько-норвезьким бажанням здебільшого приховати такий секс145.

У 1842 році у Норвегії смертна кара за «акт, учинений проти природи» змінюється на «виправні роботи п’ятого ступеня»146. Інші християнські країни й народи зберегли смертну кару. У Південній Африці страта за секс між чоловіками була скасована лише у 1907 році, хоча остання відбулась у 1831-му147. Скасування смертної кари за чоловічу гомосексуальність у Норвегії було не наслідком покращення ставлення до одностатевого сексу, а результатом змін у застосуванні смертної кари. На практиці це означало м’якіше покарання, проте переслідування посилилося, оскільки після скасування смертної кари почастішали випадки порушення закону148. У 1887 році закон був змінений, тоді злочин був визначений як «фізіологічний акт… між особистостями чоловічої статі», а в 1902 році максимальний термін виправних робіт скорочено до одного року149.

Незважаючи на те що нацисти завжди негативно ставилися до євреїв та інвалідів, спочатку вони не надто переймалися питанням гомосексуальності. Коли в 1930-му Гітлерові подали скаргу на лідера штурмового загону Ернста Рьома за статеві контакти з чоловіками, Гітлер заявив: «Єдиною причиною будь-якого розслідування можуть бути сумніви, чи гідно офіцер штурмового загону… виконує свої службові обов’язки… Його особисте життя не може бути предметом розслідування, якщо це не суперечить фундаментальним принципам націонал-соціалістичної ідеології»150. Таке толерантне ставлення до гомосексуальності, однак, викликало надзвичайно негативну реакцію християнської консервативної релігійної, буржуазної та аристократичної еліти Німеччини. Згодом нацисти повністю змінили свої погляди на цю проблему й розпочали систематичне переслідування гомосексуалів. Це перетворення треба розглядати як стратегічну адаптацію до більш традиційного християнського ставлення до гомосексуальності. У своєму виступі в Рейхстазі 23 березня 1933 року Гітлер зробив акцент на тому, що «уряд Рейху… розглядає християнство як непорушну основу моралі та моральний кодекс нації»151. Здатність нацистів переконати християнську партію в своїй меті захищати традиційні християнські ідеали сексуальної чистоти було вирішальним у становленні та стабілізації легітимності нацистського режиму навесні — улітку 1933 року152. Протягом перших двох років при владі нацистський режим мав цілком позитивну реакцію на свою діяльність із боку протестантських і католицьких кіл153. Навіть Ватикан прямо схвалив нацистську цензуру на сексуальний зміст текстів і малюнків у пресі154. Це дало правові підстави для знищення Інституту сексуальних наук Магнуса Гіршфельда 6 травня 1933 року155. У 1935 році були введені нові, більш суворі, закони проти всіх форм сексу між чоловіками та розпочато масштабніше переслідування156. Християнські речники цілком позитивно сприйняли ці зміни й убачали в них гідний спосіб покарання за «злочини проти шлюбу» та «напад на шлюб»157. Хоча переслідування гомосексуалів отож розпочалося через нацистську адаптацію до християнських моральних правил, проте це не зменшувало їхній власний ентузіазм, коли переслідування набули нечуваного розмаху. Нацистський режим продовжував заарештовувати чоловіків, які мали статеві контакти з іншими чоловіками, аж до останніх днів Другої світової війни, коли Берлін уже був оточений радянськими військами158.

Попри те що християнські ідеї стали приводом для нацистського переслідування, деякі з жертв нацистів були теж християнами. Певна кількість гомосексуалів у концентраційних таборах не були звільнені після поразки нацистів. Замість того союзники відправили їх до в’язниць відбувати решту строку, винесеного нацистським режимом159. Гомосексуали не становили найбільшу категорію осіб, переслідуваних нацистами, але вони були єдиними, переслідування кого союзники визнали законним.

Традиційне християнське бачення вимагало переслідувати та карати гомосексуалів усіма можливими найсмертоноснішими способами. На основі кількох, не завжди чітких, строф Біблії християнство створило традиції придушувати одностатевий секс, особливо чоловічий. Тоді як іудаїзм, посилаючись на ті ж самі біблійні строфи, мав значно м’якіше ставлення до одностатевого сексу. Християнство має багату історію переслідування гомосексуалів, яке в певні періоди було особливо кривавим. Придушення гомосексуальності вважалося центральним моментом в ідеології релігій. Коли християни кастрували, спалювали, вішали, топили та ховали живцем тих, кого було визнано винним, вони були переконані, що виконують волю Божу. Проте існували й інші думки.

Прийняття на тлі переважного засудження

Якщо ми повернемося до масового переслідування гомосексуалів 1730 року в Голландії, то побачимо, наскільки різним може бути ставлення до гомосексуальності в протестантському суспільстві. Переслідування відбиває тісний зв’язок між церквою та державою, християнські переконання, що лежать в основі цього процесу. Страта всіх визнаних винними в содомії у різних великих містах свідчить про те, наскільки малою симпатією вони користувались серед міських мас. Як і більшість страт того часу, це було забавою, яка збирала великі натовпи.

Арешти в Утрехті й інших містах також виявили певну гомосексуальну субкультуру, адепти якої, перш ніж вони були заарештовані, здавалося, мали чітке розуміння того, що вони роб­лять і якими насправді були християнські доктрини160. Інший тип релігійного та сексуального ландшафту спостерігався у селі Фаан, офіційні документи щодо нього не свідчать про наявність будь-якої гомосексуальної субкультури або будь-яке розуміння про секс між чоловіками як особливу сексуальну категорію. Згідно з офіційними записами, там відбувалися лише випадкові сексуальні контакти в сільських будинках і в полях161. Гучні протести мешканців села проти переслідувань показують, що вони не поділяли офіційної релігійної точки зору щодо сексу між чоловіками, як чогось такого, що має бути викорінено всіма можливими шляхами. Такий погляд громади не змінився навіть після наданого їй чіткого пояснення християнського розуміння гомосексуальності.

У XVIII столітті нідерландські селяни, органи влади та містяни переважно були кальвіністськими християнами. Проте й тут існували значні відмінності в тому, як різні частини суспільства розуміли та практикували одну й ту саму релігію. Незважаючи на релігійне переслідування одностатевого сексу, абсолютне засудження в підручниках історії, заборону в письмі, мові та на практиці, одночасно були альтернативні християнські погляди на гомосексуальність, що підтверджують такі явища, як міські гомосексуальні субкультури, прийняття гомосексуальності селянами й опозиція жителів Фаана її переслідуванню. Тоді як міська гомосексуальна субкультура демонструє досить свідомий опір тогочасним релігійним поглядам, опір сільських гомосексуалів і решти мешканців села відрізняється. Це не має нічого спільного із сучасними принципами рівності прав людини для гомосексуалів, проте спротив діям влади свідчить про те, що секс між чоловіками не вважався серйозною проблемою та не ніс будь-якої значної загрози в кальвіністській сільській місцевості.

Протягом усієї християнської історії представники обох статей брали участь у гомосексуальних стосунках, не усвідомлюючи, що це суперечить християнській вірі. Руська православна церква теж намагалась обмежити гомосексуальність у монастирях, хоча зазвичай була терпимішою до одностатевого сексу в мирському житті162. Безліч мандрівників і дипломатів, які від XV століття відвідували Русь, зауважували, що відкрита гомосексуальність була достатньо поширеною і сприймалася там