Читати книгу - "Син Начальника сиріт"

і не втрачають голову, - мовив доктор Сон, - то ніякими байками про тигра їх не одуриш. Вони ж на смак відчують, що це яловичина. А якщо американці просто граються, якщо не планують розібратись у фактах і вести серйозні переговори, то відчують смак тигрятини.

- Ви гадаєте, якщо вони повірять в історію з тигром, - поцікавився Чон До, - то повірять і в мою?

Доктор Сон знизав плечима.

- Ну, твою, звичайно, важче буде розжувати, - мовив він.

Один із молодих людей із команди забезпечення товариша Бука приніс три однакові годинники. Товариш Бук узяв їх.

- Один - міністрові, - сказав він, а решту два видав докторові Сону й Чону До.

- На них виставлено техаський час. Годинники однакові, щоб показати американцям корейську рівність і солідарність.

- А ви? - спитав Чон До. - Де ваш годинник?

- О, я не маю справ у Техасі, - відповів товариш Бук.

- На жаль, товариш Бук не складе нам компанію, - сказав доктор Сон. - У нього інше завдання.

Товариш Бук підвівся:

- Так, я маю підготувати мою команду.

Салоном пройшла стюардеса з рушниками й дала один докторові Сону.

- Ну, що мені робити? - спитав товариш Бук, коли вона відійшла.

- Вона інакше не може, - мовив доктор Сон. - Жінки за своєю природою зачаровуються старшими чоловіками. Тільки немолодий чоловік може по-справжньому задовольнити жінку - це факт.

Товариш Бук засміявся:

- А я гадав, ви завжди кажете, що тільки чоловік невеликої комплекції може задовольнити жінку.

Доктор Сон сказав на свій захист:

- Ну я не такий уже й малий. Мої розміри точно збігаються з розмірами Великого Керівника, навіть нога така сама.

- Це правда, - підтвердив товариш Бук. - Я займаюся забезпеченням Великого Керівника. Таких самих людей тільки двоє.

Чон До сидів біля вікна, коли пролітали над Сахаліном, Камчаткою, Охотським морем, де був ув’язнений капітан - десь на цих синіх хвилях. Вони випередили захід сонця, рухаючись на північ, у вічне літнє світло. Зупинилися на російській військовій авіабазі в Анадирі, щоб заправитися, і всі старі пілоти вибігли подивитися на ІЛ-62, вік якого, за їхніми оцінками, становив сорок сім років. Вони помацали пузо літака та обговорили проблеми, виправлені в новіших конструкціях; у кожного знайшлася в запасі страшна байка про польоти на такому, доки рештки цих ІЛів у кінці 1980-х відправили до Африки. Наперед вийшов велетень диспетчер, і Чон До розпізнав на його обличчі й руках сліди давнього обмороження. Диспетчер розповів, що навіть ті літаки, які прийшли на заміну ІЛам - перші АНи і ТУ - вже стали рідкістю.

- Я чув, ніби останній ІЛ-62 розбився в Анголі в 1999 році, - додав він.

Доктор Сон заговорив російською:

- Як печально, що колись великий народ, який створив цей чудовий літак, більше на це не спроможний!

Товариш Бук додав:

- Хай вам буде відомо, що повний розвал вашої країни наш народ зустрів із сумом і співчуттям!

- Так! - проголосив доктор Сон. - Ваш народ і наш колись були двома маяками комунізму в цьому світі. На жаль, тепер тільки ми несемо цю непросту ношу.

Товариш Бук відкрив валізу зі свіжими стодоларовими купюрами, щоб заплатити за пальне. Але диспетчер тільки похитав головою.

- Євро! - сказав він.

Доктор Сон обурився:

- Я особистий друг мера Владивостока!

- Євро! - не відступався диспетчер.

У товариша Бука виявилася ще одна валіза, повна європейської валюти.

Відлітаючи, доктор Сон загадав пілотам показати, на що вони здатні. На зльоті двигуни розігналися на повну потужність, і корпус немилосердно заторохтів.

Алеутські острови, міжнародна лінія зміни дат. З висоти в дев’ять тисяч метрів вимальовувалися чіткі обриси контейнеровозів на побриженому легкими хвилями зелено-білому морі. Капітан розповідав Чонові До, що за східними берегами Японії океан має глибину дев’ять кілометрів, і тепер стало зрозуміло, що він мав на увазі. Побачивши обшири Тихого океану, - яка ж монументальна справа перепливти його на веслах! - він зрозумів, чому ті мандрівниці так рідко виходили на зв’язок.

«Де рука капітана “Квана Лі”?» - раптом подумав Чон До. У чиїх руках тепер його словники, хто зранку голиться капітановим помазком? Яким тунелем зараз біжить його загін, що сталося з тією старенькою японкою з фотоапаратом, яку вони викрали, - тією, яка сказала, що охоче піде з ними, коли їй дозволять його сфотографувати? Яке в нього тоді було обличчя? Що потім розповідала знайомим барменка з Ніїґати, після того як випивала з викрадачами? Раптом йому явилася дружина другого помічника у своєму робочому комбінезоні, з блиском риб’ячого жиру на шкірі, з волоссям, розкуйовдженим парою, - і шурхіт жовтої сукні огорнув Чона До, і він провалився в сон.

Десь над Канадою доктор Сон зібрав усіх на інструктаж щодо американців. Він звернувся до міністра, Чона До та ще до шістьох із команди товариша Бука. Другий пілот і стюардеса підслуховували. Доктор Сон почав із короткої розповіді про жахіття капіталізму та згадок про злочини американської воєнщини проти пригноблених народів. Потім згадав про поняття Ісуса Христа, висвітлив особливе становище американських негрів і перелічив причини нелегальної міграції мексиканців до США. Далі пояснив, чому багаті американці самі сідають за кермо й розмовляють із прислугою як із рівними.

Один із молодих людей спитав, що йому робити, коли раптом зустріне гомосексуаліста.

- Розкажіть, що це для вас новина, - порадив доктор Сон, - що таких осіб у вас на батьківщині не існує. А далі ставтеся до нього, як до приїжджого з далеких країв - Бірми, України чи Куби, - що вивчає ідеї Чучхе.

Далі доктор Сон перейшов до практичних моментів. Пояснив, що бути взутим у приміщенні тут уважається нормальним. Жінкам в Америці дозволяється курити, і їм із цього приводу зауважень робити не можна. Закликати до порядку чужих дітей в Америці не заведено. Намалював на папірці, як виглядає футбольний м’яч. Дуже неохоче торкнувся американських стандартів особистої гігієни, прочитав коротку лекцію про усмішки. Закінчив собаками, до яких американці ставляться особливо сентиментально, мають до них слабкість. «В Америці ніколи не можна ображати собаку», - сказав він. Собак вважають членами родини, їм дають імена, як людям. У собак є власні ліжка, іграшки, лікарі й будинки, які не можна назвати загорожами.

Коли літак нарешті пішов на зниження, товариш Бук знайшов Чона До.

- Щодо доктора Сона, - він хитнув головою, - у нього довга й славетна кар’єра, але в Пхеньяні кожен у безпеці до першого провалу.

- У безпеці? - спитав Чон До. -