Читати книгу - "Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський"

Бруно Шульц

Дрогобич, 28 V 1938

107

Дорога Ромо!

Я знову дуже пригнічений. Моя подорож до Парижа розладнується через труднощі, які дедалі множаться. Поясню Тобі, в чому вони полягають, може, знайдеш на них раду.

1) Туристичний паспорт (40 злотих) видають на підставі придбаної іноземної валюти. Центральне бюро обміну валют попередило, що цього року видаватиме валюту індивідуально, не виділивши банкам жодних валютних коштів. Я послав через Загальний спілковий банк у Дрогобичі запит на виділення мені іноземної валюти, клопотання № 1175, дата 4 VI. Центральне бюро обміну валют розташоване на Згоди, 11. Начальник відділу Мікуцький. Може, маєш когось, хто б підтримав.

2) Можна, окрім того, отримати туристичний паспорт на підставі придбаного корабельного квитка Ґдиня-Шербур. Тоді не потрібна іноземна валюта, але можна вивезти із собою лише 200 злотих.

3) Можна отримати пільговий паспорт через міністерство внутр. спр. (як письменник) — 2-місячний, але слід мати якісь письмові додатки із профспілки письменників або підтримку спілки.

4) Можна приєднатися до екскурсії, яка вже сама потурбується про паспорт і валюту. Є такі екскурсії, які включають тільки проїзд в обидва кінці.

Дуже Тебе прошу, зроби, що можеш, у цій справі, бо час мені втікає, а у 2-й половині липня в Парижі вже мертвий сезон. Порадь мені, що маю робити. Може, довідаєшся в «Орбісі» і в Кука, які є екскурсії до Франції, можливо, скажеш їм надіслати мені проспекти. То був би для мене найпростіший вихід, якби була екскурсія, що включає сам лише виїзд, бо бути пов'язаним із якоюсь групою для мене не має сенсу.

Може, маєш когось, хто б підтримав мене в Центральному бюро обміну валют, де я, мабуть, нікому не відомий. Може б, це зробила спілка літ.?

Ґомбрович має залагодити мені ПЕН-клуб і журналістське посвідчення якогось видання. А може, Ти б могла виклопотати мені таке посвідчення?

Чи читала Ти Брайтера і чи бачила вітрину «Wiadomości lit.», присвячену мені? Чому нічого не пишеш? Чи Ти чимось поглинута? Що поробляє Віткаци? Як він почувається?

Прошу Тебе хутко відповісти, що б Ти мені порадила вчинити, дізнайся, як це найкраще зробити. Не гнівайся, що я Тебе цим обтяжую.

Вітаю Тебе дуже сердечно.

Бруно

8 VI 1938

108

Дорога Ромо!

Дякую Тобі сердечно за інформацію та клопотання. Я написав листа до Спілки літ., щоб підтримали мене в Центральному бюро обміну валют і навчили, яким чином щонайкоротшим шляхом отримати закордонний паспорт. Мені здається, що я не готовий до подорожі належним чином. Не маю плану і не маю відповідних рекомендацій, але думаю, що отримаю їх уже на місці. Я чув, що Лехонь[360] перебуває у Варшаві. Це погано, адже я розраховував на нього.

Була тут Казимира Рихтер[361] і привезла мені фотографію з вітрини «Wiadomości», бо то тітка Маріана Ейле, котрий облаштовував вітрину. М. Ейле звернувся до Зодіаку, щоб мені там організували виставку малюнків і графіки, аби я продав щось на поїздку. Там є такий Менаше Зайденбойтель, котрий каже, що така виставка може мати фінансовий успіх. Обидва Зайденбойтлі[362] оселяться на кілька місяців у Дрогобичі.

У «Prosto z mostu» з'явилася не надто прихильна до мене рецензія[363].

Що в Тебе чутно? Чому так мало звісток? Куди збираєтеся влітку? Чи зустрінемося ми?

Дуже Тобі ще раз дякую і сердечно вітаю.

Бруно

Чи можеш дати мені якісь рекомендації до Парижа?

[після 12 VI 1938]

109

Дорога Ромо!

Велике спасибі за пам'ять. Отримав Луку Лешмяна[364], але так погано упаковану, що обкладинка переламана в кількох місцях. Однак не варто заявляти рекламацію. Т. Манна, як мені дописали, уже немає в продажу.

Мої намагання отримати валюту, схоже, увінчалися успішним результатом, що мені, властиво, тепер невигідно. В Парижі мертвий сезон, усі виїжджають. Якщо я й поїду, то хіба з принципу і щоб не змарнувати стількох зусиль.

Я почав писати. Йде мені дуже туго й поволі. Якби я мав чотири місяці вільного часу, то завершив би книжку. Це ще одна причина, чому мені не хочеться нікуди їхати.

Чи бачилася Ти зі Строньцем[365]? Мені дуже прикро, що я з ним не зміг побачитися. Я написав йому невдовзі після приїзду, але він мені не відписав. Я б хотів, щоб він умістив свою працю про мене в «Tygodniku Ilustr.», де він пише. Чи бачила Ти ще когось із цих людей? Ейле? Що поробляєш? Коли виїжджаєш?

Писав мені Штурм, що Віткаци виїхав цілковито зламаний. Ти мала б його трохи підтримати, якщо маєш якийсь вплив на нього. Чи не поїдеш до Закопаного?

Дуже сердечно Тебе вітаю і зичу всього доброго.

Твій

Бруно

Дрогобич, 12 VII 1938

110

Дорога Ромо!

Маю на сумлінні щодо Тебе те, що не писав Тобі увесь час[366]. Розраховую на Твою випробувану вибачливість і доброту. Кілька разів я уже брався було писати, але не знав, утім, де Ти, і боявся, що листівка (я писав звідтіля лише листівки) до Тебе не дійде. Не знаю також, чи Ти тепер у Варшаві, чи, може, є там Стефанек, який отримує Твою пошту?

Я витримав у Парижі сливе 3 тижні, попри те, що вже після 1-го тижня усвідомив, що не здійсню моєї тутешньої програми. Було наївно вирушати так, як я те вчинив, на завоювання найбільш закритого міста у світі. З моєю мовною підготовкою годі було й мріяти про те, щоб встановити бодай якийсь контакт із французами. Посольство абсолютно мною не займалося, я зовсім не можу і в майбутньому на нього розраховувати. Опріч того, Париж стояв порожній, — усі кращі мистецькі салони зачинені. Щоправда, я зав'язав стосунки з одним торгівцем по вул. Faub. St. Honore, який хотів улаштувати мені виставку, але пізніше я сам від того відмовився. Попри те, я задоволений, що побував у Парижі, побачив стільки дивовижних речей, побачив бодай раз зблизька, а не на репродукціях, мистецтво великих епох, — а зрештою, позбувся певних ілюзій щодо світової кар'єри.

Я бачив речі прекрасні, вражаючі і страшні. Велике враження справили на мене чудові парижанки — з товариства і кокотки, свобода звичаїв, темп життя[367]. Не хочу поки що більше писати, поки не знаю, де Ти і як Тобі ведеться? Чи побувала Ти в Криниці? Як себе почуваєш? Як поживає Стефан? Чекаю якоїсь звістки від Тебе, а поки що сердечно вітаю Тебе.

Бруно

29 VIII 1938

111

Дорога Ромо!

Напевно, Ти гніваєшся на мене за моє мовчання і за те,