Читати книгу - "Планета трьох сонць"

два червоних кружки, що позначали на тросi метри, зникли пiд ногами вчених, а Мадараш все ще опускався.

— Стоп! — глухо долинув нарештi його голос з глибини. Трос загойдався. — Увага, стою вже в коридорi… Звiльняю трос… Iду до складу…

Люди, що схилились над розколиною, з напруженням чекали на повернення Мадараша. До вiддаленого шуму води приєднувалось тiльки їхнє нервове уривчасте дихання.

— Тягнiть! — почувся через якийсь час голос з провалля.

Трос знову натягнувся.

Коли Мадараш вилiз iз розколини, його одяг був мокрий до рубця.

— У склад проникла вода? — стурбовано запитала Молодiнова.

Мадараш кивнув:

— Треба щось робити, i негайно, бо позбудемось всього. Завдання було нелегке: щоб пройти в коридор, який опустився, треба було прорубати похилу шахту в суцiльнiй скелi. Навiть бурова машина витратила б на це кiлька днiв. Але в наших робiнзонiв на Квартi була далеко могутнiша технiка. Протягом якоїсь години вони перетягли до коридора i змонтували високочастотний випромiнювач; концентрований потiк енергiї врiзався в твердий гранiт; у бездонне провалля з гуркотом посипались уламки гiрської породи.

Менш як за добу похила шахта з'єднала обидвi частини коридора. Ще пiвдня довелось витратити на те, щоб перетягти з допомогою портативних пiдйомникiв усi ящики й деталi з колишнього складу в ближчi до виходу примiщення. А коли з цим упорались, Молодiнова скликала всiх до «вiтальнi» на термiнову нараду.

Обставини для експедицiї склались дуже несприятливо. Всi турботи збiглися водночас, i невiдомо було, за що братися в першу чергу: чи будувати нове житло, чи монтувати гравiтацiйний передавач, чи дослiджувати сусiднiй вулкан, який завдав стiльки лиха, чи виступити на боротьбу з злочинцями, якi здатнi в першу-лiпшу мить заподiяти їм шкоди.

Не можна було зволiкати бодай з однiєї з цих справ, отож i вирiшили воювати на кiлькох фронтах одночасно. Як завжди, експедицiя розбилась на групи, що виконували свої завдання цiлком самостiйно.

Отак у надлюдськiй виснажливiй роботi минув березень, пробiг i квiтень. На щастя, погода сприяла нашим робiнзонам. Короткочаснi дощi не перешкоджали їм, а тiльки приносили приємну свiжiсть.

П'ятого травня заговорив гравiтацiйний передавач, змонтований групою Мадараша поблизу екватора Кварти, досить далеко вiд Накритого столу.

Дванадцятого травня були закладенi першi гранiтнi блоки майбутнього жилого будинку.

Погода все ще стояла чудова. Однак чотирнадцятого травня настала несподiвана змiна: примчала буря з градом, а вночi випала легка пороша явище на Квартi досi не бачене. Вранцi на будiвництво на Накритому столi обрушився циклон, — тодi як за прогнозом мала бути тепла, хмарна погода. Метеорологiчний спостережний пункт на «Променi» просто збрехав.

— Це не повинно нас дивувати, — зiтхнула Молодiнова. — Апарати при всiй своїй досконалостi змушенi вести спостереження з дуже великої вiдстанi i тiльки на однiй пiвкулi. Нiчого не вдiєш, — звернулась вона до Северсона, доведеться-таки вам з Аленою вирушити в дорогу, щоб встановити автоматичнi метеостанцiї по всiй планетi.

— План подорожi в мене вже готовий, можемо вилiтати хоч зараз, сказала Свозилова, розгортаючи на столi велику карту обох пiвкуль планети. — Оце й є маршрут польоту, — пройшлась вона пальцем по червонiй лiнiї, яка складною кривою перетинала всi континенти. — Отак можна в найкоротший строк оглянути бiльшу частину Кварти.

— Добре продумано! — похвалив Навратiл. — Але не забувайте, що ми виготовили карту на «Променi», вона дуже неточна. Мiсця посадок, якi ви так старанно позначили червоними цяточками, вам, мабуть, доведеться часто мiняти. Проте iнакше й бути не може, коли людина вирушає в незнанi краї. Зайвим буде, звiсно, й нагадувати, що обережнiсть нiколи не завадить.

— А коли будете давати назву незнайомим морям, гiрським пасмам чи островам, не забудьте й про мене! — засмiявся Фратев. — Так, примiром, острiв у Срiбному океанi менi надзвичайно сподобався б.

— Я б вашим iменем назвала оцю затоку в центрi Нової Європи. В неї такий самiсiнький, як i у вас, вiчно неспокiйний характер! — пожартувала Алена.

* * *

Вранцi шiстнадцятого травня Северсон у супроводi Алени Свозилової вирушив у подорож навколо незнаної планети. «Стрiла» одразу ж покинула рiку Надiю i закружляла над Протокою зустрiчi, де експедицiя вперше приземлилась на Квартi.

Небо на пiвнiчному заходi було затягнуте важкими хмарами. Лiниво повзли вони над обрiєм, i в їхнiй темнiй навалi час од часу виблискувало багряне полум'я вулканiчних вибухiв.

— Два мiсяцi тому тут з'явились першi кратери вулканiв, а сьогоднi над узбережжям уже височать могутнi пасма гiр! — Алена поклала бiнокль i посмiхнулась. — Якщо так швидко змiнюється вся поверхня Кварти, свою карту ми можемо здати до музею.

Лiтак залишив протоку i опинився над великим пiвостровом сусiднього континенту, який на картi був позначений як Геозiя — на честь рiдної Землi.

Густi прибережнi джунглi незабаром змiнила мертва пустеля з бiлiсiньким пiском. З обох бокiв її обступала горбиста рiвнина, яка поступово переходила в безмежний степ.

— Печальний край… Ще щастя, що його за мене спостерiгають кiнокамери, — стомлено сказала Алена i поринула у вивчення карти.

— Здається, на обрiї з'явились лiси, — вiдiрвав Северсон вiд думок свою супутницю. Вона пiднесла до очей бiнокль i кивнула:

— Твоя правда. Долиною тече якась рiчка, а за нею починаються джунглi… А постривай-но… Поверни трохи лiворуч, я щось помiтила… вигукнула вона здивовано.

«Стрiла» нахилилась на лiве крило i попрямувала до великого колiна невiдомої рiки.

— Це надзвичайно! Поглянь, будови! — Алена подала Северсоновi бiнокль.

— Сядемо на рiчку? — запитав вiн. — Ти розумiєш, що це означає?! Ми виявили житла цивiлiзованих квартян. Я навiть побачив одного недалеко вiд чудних спiральних конструкцiй…

Алена вихопила в нього