Читати книгу - "Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути"

жимолостеві ягоди, оцет з водою, вода з розбавленим у ній негашеним вапном, летучий луг або крапля карболової кислоти, лізол, тимол також ліквідують біль».

Проф. П. А. Алісов зазначає, що в таджиків, узбеків, жителів Бухари як народний засіб при бджолиних ужаленнях змазують місце укусу цибулею, прикладають до нього розрізану головку часнику, примочки з відвару плодів чинари і т. д.

Більшість наведених вище засобів, які застосовуються при ужаленні бджіл, не ефективні, а деякі (сира земля, глина і т. д.) навіть шкідливі, бо можуть внести стовбнякову інфекцію або викликати зараження крові.

Відомо, що чим більше часу жало перебуває в шкірі, тим більше в неї попадає бджолиної отрути. Бджола, яка ужалила, інстинктивно намагається відлетіти, але зазубрини її жала міцно утримуються в шкірі, внаслідок чого в ній і лишається жалкий апарат. Відірваний жалкий апарат містить не тільки отрутні залози і отрутний міхурець, але й останній ганглій черевного нервового ланцюжка, (нервовий вузол), завдяки якому жалкий апарат, автоматично скорочується поза тілом бджоли. Внаслідок автоматичного скорочення мускулатури жала останнє, навіть штучно витягнуте з бджоли й покладене на шкіру людини, встромляється в неї і скорочується доти, поки не виділиться весь наявний в отрутному міхурці запас отрути. Тому, щоб у шкіру попало менше отрути, слід швидше витягти жало, суворо додержуючи при цьому елементарних правил гігієни (чистота рук, предметів, якими користуються), щоб не внести в шкірну ранку інфекції. Після витягання з шкіри жала ранову поверхню слід змазати спиртовою маззю календули. Крім цієї мазі, можна використати також спирт-ректифікат (96% або 70%), розчин марганцевокислого калію (1 : 1000, тобто слабкофіолетового кольору), нашатирний спирт, йодну настойку, чистий мед (який не закристалізувався).

Ми запропонували такий засіб[45] при ужаленні бджоли: треба механічно видалити особливим пінцетом жало бджоли разом з її отрутними залозами, отрутним міхурцем (резервуаром отрути) і змазати місце ужалення спеціальною маззю, до складу якої входить календула, спирт-ректифікат і вазелін (або ланолін). Спеціальним пінцетом можна швидко і акуратно витягти жало з шкіри, зберігши в жалкому апараті майже весь запас отрути. Календула в поєднанні з спиртом-ректифікатом швидко ліквідує в потерпілого біль і неприємне почуття паління.

Щоб пасічники мали можливість при укусі бджоли витягти її жало в себе і інших, ми запропонували пінцет, який вміщується в маленьку портативну коробочку. В ній, крім пінцета, є скляна паличка, вата, мазь, а також порада про те, як користуватися цим засобом, і дзеркальце. Останнє потрібне в тих випадках, коли потерпілому треба витягти жало з шкіри лиця, шиї тощо і він не має можливості дістати сторонню допомогу.

У тяжких випадках, коли є загрожуючі симптоми в серцево-судинній і нервовій системі, треба потерпілого покласти в ліжко. Спостереження показують, що при отруєнні бджолиною отрутою добрий ефект спостерігається від прийнятого всередину 40% розчину алкоголю. В даному разі алкоголь застосовується як медичний засіб. Ще краще давати потерпілому алкоголь, у якому розчинений мед (20 г меду на 200 г алкоголю). На один прийом 25—50 г. Потерпілому треба давати медово-вітамінний напій такого складу: в 1 л перевареної води розчинити 100 г меду (всякого сорту, але не медової паді) і 500 мг вітаміну С (аскорбінової кислоти), все старанно розчинити, збовтати і зберігати в закритій скляній посудині в прохолодному місці.

При занепаді серцевої діяльності потерпілому впорскують під шкіру збуджуючі засоби — камфору, кофеїн. Коли спостерігаються ознаки збудження нервової системи, призначають заспокоюючі і снотворні засоби (бром, люмінал, веронал). На опухлі і болючі ділянки шкіри прикладають холодні компреси або примочки з розчину борної кислоти (1 чайна ложка на склянку води).

Звичайно в перший день потерпілий особливо охоче п'є топлене молоко з медом і вживає фрукти з медом.

Велику небезпеку становить ужалення в око. Бувають випадки, коли бджоли своїм жалом пошкоджують очне яблуко. Ужалене око відразу ж розпухає. З'являється різкий кон'юнктивіт і потерпілий зазнає нестерпного болю. В таких випадках потерпілого треба терміново доставити до лікаря-спеціаліста очних хвороб. Якщо невдало витягти жало, залишивши обламаний його шматочок в оці (найчастіше в роговиці), в дальшому потрібне буде оперативне втручання.

Методи добування бджолиної отрути

Молода бджола-трудівниця, яка щойно вийшла з своєї «колиски» — воскової комірки, має дуже незначний запас бджолиної отрути. Поступово запас отрути збільшується і у бджоли у віці двох тижнів досягає максимальної кількості.

Приблизно з 15-го дня життя бджоли отрутні залози, які виробляють бджолину отруту, починають зворотно розвиватися.

І. М. Комаров і А. С. Ерштейн зазначали, що від однієї бджоли можна дістати 0,085 мг бджолиної отрути. На кількість отрути у бджоли дуже впливає пора року. Встановлено, що навесні і влітку у бджоли найбільше отрути, яка зменшується восени і особливо зимою. Величезне значення для утворення отрути має також склад корму бджоли: при кормі, багатому на вуглеводи, утворюється найменше отрути, а при кормі, багатому на білки,— найбільше її.

С кілька способів добування бджолиної отрути. Найпростіший із них полягає в такому: пінцетом беруть бджолу за крильця або за груди, при цьому вона намагається ужалити, і на жалі з'являється маленька прозора крапелька бджолиної отрути. Цю крапельку можна добути, доторкуючись до жала чистим годинниковим склом, предметним склом або фільтрувальним папером. Можна також кінчик жала живої бджоли з наявною на ньому краплею отрути опустити в пробірку з дистильованою водою, в якій отрута добре розчинюється, і розчин відразу ж використати для лікування.

Деякі дослідники для добування бджолиної отрути рекомендують висмикувати пінцетом жало разом з отрутним міхурцем і отрутними залозами, які після висушування розтираються в порошок. Перед застосуванням бджолина отрута розчинюється у воді.

Бджолину отруту можна добути і таким простим способом: чисту широкогорлу скляну банку, наповнену до країв дистильованою водою, накривають (обв'язують) тваринною перетинкою, живу бджолу беруть пінцетом і примушують її жалити цю перетинку, жало проколює перетинку і разом з Жалким апаратом відривається від тіла бджоли; отрута поступово виливається в дистильовану воду. Після цього, зібравши потрібну кількість отрути, воду можна випарувати, зберігши бджолину отруту. Крім того, для добування бджолиної отрути користуються ще таким методом: відразу ж після витягання жалкого апарату його вміщують у воду, щоб отрута з отрутного міхурця могла перейти у воду. Одержаний таким чином водний розчин отрути можна застосовувати для лікування. При всіх цих способах добування бджолиної отрути бджоли гинуть після віддачі отрути.

Був також запропонований спосіб добування отрути за допомогою наркотизації (усипляння) бджіл. Цей спосіб полягає в такому: значну кількість живих бджіл вміщують у чисту скляну банку, яку закривають фільтрувальним папером, змоченим ефіром (мал. 15). Пара