Читати книгу - "Холодна байдужість, або Дракони вмирають на світанку, Лариса Бондарчук"

Двері були зачинені, і, мабуть, стояв магічний захист, бо синюха, сиділа непорушно, іноді попискуючи. А потім Софійка з жахом побачила, як звір починає перетворюватися на цівку диму чи туману й повільно просочуватися в замкову щілину дверей. Першим змінився один з її хвостів, ось уже й півхвоста затягнулося по той бік дверей...

Треба було щось терміново робити! Нічого кращого не придумавши, вона вибігла із-за рогу, розмахнулася і з усієї сили кинула в напівматеріальну тварину магічною кулею, яку тримала в руці. Куля була важкенькою, розміром з велике яблуко, з міцного прозорого матеріалу, схожого на скло чи кришталь. Вона пролетіла крізь тіло тварини, не завдавши їй жодної шкоди, й від удару об двері розлетілася на багато маленьких уламків. Синюха завмерла, і цівка диму миттєво втягнулася назад, у тіло тварини. Перед Софійкою знову сидів магічний звір з двома хвостами, злий і роздратований. Синюха люто запищала, вишкірила свої довгі гострі зуби, де поблискували кривими дугами ікла, й приготувалася стрибнути на дівчину. Треба тікати, якось загальмовано подумала дівчина, але не змогла й ногою рушити, бо сині очі тварини неначе загіпнотизували її. «Ось і все, - подумала Софійка. – Зараз вкусить».

І тут синюха стрибнула.