Читати книгу - "Флеш Рояль, Тала Тоцка"

Глава 11-1

Дінка ледь дочекалась, поки її змінять. Потім закрилась в туалеті, тримала долоні під струменем холодної води і притискала до щік, намагаючись їх охолодити. Але нічого не допомагало. Думки штовхалися і плутались, вона просто не могла повірити в те, що чула.

Її власний досвід обмежувався двома відносно тривалими стосунками — менше року з Владом і рік з Дімкою, її першим коханням. І нікому з них не спадало на думку удавати, ніби вона їм щось винна. Або щось особливе повинна вміти.

Та вона й не замислювалась про таке, з ними все складалося само собою, природно і з сумісним задоволенням, особливо з Владом. І як тепер взагалі дивитися в очі Доміну? Після всього почутого його зневажливі слова про її скутість і рекомендації навчальної літератури набували зовсім іншого, досить зловісного сенсу.

Дінка притискала долоні до палаючих щік і закривала очі. Вона і до цього відчувала себе ніяково в присутності Доміна, а тепер взагалі боялась його як вогню. Вона так точно неабиякий фахівець на відомому поприщі. Напевно той перший раз Макс списав на її пригнічений стан, недарма він так рвався її вилікувати.

Тепер Дінка з жахом чекала повернення Максима. Вона чудово усвідомлювала, що в розумінні Доміна термін «залицятись» вкладався в досить обмежені часові рамки. І якщо вже вона не відмовилась відразу, тут хоч як не тягни, їх чергове «близьке знайомство» не за горами. Що ж, в цьому випадку його чекає розчарування, а саму Діну — чергова невтішна характеристика її талантів. Цілком можливо, Домін і її виставить з дому.

Дінка мучила себе спочатку наодинці, потім після лекцій ризикнула поділитися з подругою.

— А тобі не здається, що ти надумала проблему там, де її немає? — вислухавши досить заплутану розповідь, припустила Марія. — Звичайно, Максим хлопець досвідчений, якщо вірити цим двом пліткарям, але може вони перебільшують?

— Мені Олексій, піт-бос, те ж саме говорив, — гірко похитала головою Дінка, — Ні, Маш, все так і є.

— Не знаю, мені він здався цілком в тебе закоханим. Ну добре, — виправилася подруга, побачивши гнівний погляд Дінки, — нехай надто в тобі зацікавленим. Я не вірю, що він може тобі таке сказати.

«Може, Маш, ще як може. Мало того, вже сказав». Але розповісти жодній з подруг правду про ніч з Доміним вона ніяк не могла, язик не повертався, їм вона згодувала усічену версію подій. Там Домін після перестрілки відвіз її додому і по дорозі вона зрозуміла, що він це сам спланував. Все. В їх нормальному всесвіті інше було просто за гранню, а ось в Дінчиному, теперішньому, виглядало ніби й нічого так... І це лякало найбільше.

— І ось ще що, подруго, а ти впевнена, що твій Горець прийшов би в захват, покажи ти йому вищий пілотаж? — досить розсудливо зауважила Машка. — Мені здається, у нього виникло б до тебе багато питань.

До речі, Маша мала рацію, бійці Доміна мали на увазі зокрема повій, але на Дінку ці доводи діяли не дуже. Найкращим рішенням проблеми вона бачила припинення усіляких відносин з розпещеним і вимогливим Горцем, але від однієї думки про це в грудях з'являвся спекотливий біль.

Увечері подзвонила Наталя, і тільки-но почувши нерозбірливе мекання Дінки, зразу ж з'явилась з коробкою повітряних безе. Дінка дістала «Мартіні», грейпфрутовий сік і почала ділитися бідою. Наталка спочатку поохала та позойкала, а потім з властивою їй здатністю зважено підходити до будь-якої проблеми почала генерувати варіанти рішень.

— Що тут зробиш, — почала подружка, — тобі доведеться попихтіти, щоб його здивувати.

— Здивувати, — понуро промовила Дінка і сьорбнула з келиха, — тут хоча б не зганьбитися.

 — А він п'є? Може, тобі його напоїти? — запропонувала Наталя.

Дінка махнула рукою і болісно скривилася.

— Звідки ж я знаю. Ось якщо самій напитися, то легко.

Наталка категорично відкинула запропонований варіант.

— Бідний тоді цей твій Домін, велика радість з п’янчугами зв'язуватись. Ти хоч би про хлопця подумала!

Рівень «Мартіні» в пляшці стрімко знижувався, при цьому неухильно підвищуючи рівень ендорфінів в кровоносній системі Дінки, їй навіть здавалося, вона їх відчуває, немов бульбашки ігристого, тому думати про Доміна рішуче відмовлялася.

— Наталю, — вона благально дивилась на подружку, — може, все ж таки, є якісь курси? Може можна туди записатися?

— Є, звичайно, — охоче відповідала та, — на об'їзній. І не курси, а одна суцільна практика. Та не думаю, що твій Домін зрадіє такому навчанню.

 — І що ж мені робити? — Дінка роздумувала, розбавляти «Мартіні» або вже ну його. Наталя дивилася на неї допитливо й прискіпливо.

 — Слухай, може тобі йому стриптиз станцювати? Чоловіки люблять стриптиз, самі не свої стають.

 — Так я ж не вмію стриптиз.

 — Подумаєш! Не святі горшки ліплять, навчишся. Тут головне звиватися звабливо і дивитися томно. Знаєш що, а-ну ставай, спробуй.

Дінка вийшла в центр кімнати, намагаючись йти по прямій, і навіть ні разу не спіткнулася. «All that I have is all that you've given me», — затягла вона, копіюючи Сем Браун. Вона старанно звивалася і дивилася дуже старанно, але тепер Наталка виглядала зовсім кислою і якоюсь приреченою.

 — Я, звичайно, не знаю, як там твій Домін, — сказала вона нарешті, — та з таким обличчям не стриптиз танцюють, а в електричці милостиню просять.

«Ти поверни мені його очей вогні, той світлий вересень…» — негайно заспівала Дінка. «Мартіні» йшов нерозбавленим, як по маслу.

— Та пішов він, цей твій Домін, — сказала вона Наталці.

— Твій, — поправила Наталя. Дінка замислилась. Задзвонив телефон.

— Діна, як справи? — голосом Доміна спитала трубка.

— У тебе з'явилвся на мене час, так, Максику? — солодким голоском запитала Дінка. Наталя почала крутити пальцем біля скроні і відбирати трубку. Дінка стояла на смерть. — Ти вже не зайнятий?

— Діно, що з тобою?

— У мене все класно, я вчуся танцювати стриптиз, — повідомила Дінка, Наталка схопилась за голову. — А ти, Доміне, йди прямо й наліво.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍