Читати книгу - "Заспокійливе для химери , Козел Валерія"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Розглянете?.. – віконт Фішер все ще був приголомшений, - але… король не підписав…
- Але ж підписав крон-принц, вірно? – Віктор взяв документи, - і королівська печать стоїть. Якщо не помиляюсь, Його високість зараз займається державними справами майже на рівні з королем? Думаєте, його слова не мають ваги?
- Ні, звичайно ні, просто… - Фішер задумався, - гаразд. Ми негайно надішлемо повідомлення та передамо ваші слова Його величності. І підготуємо офіційне прохання про інспекцію, щойно король дасть нам свою відповідь.
- Лорд Сіаль, як швидко ви зможете зібрати групу для інспекції? – запитав Віктор.
- Мені знадобиться тиждень на підготовку, - трохи подумавши, відповів Лукас.
- Чудово, - крон-принц Елібрії клацнув пальцями, - на цьому, пропоную, нашу розмову завершити і відпочити. Шановні гості, поважні посли, на вас чекає обід на терасі. Згодом, вас проведуть до кімнат. Про вечерю вас повідомлять.
Коли посли покинули кабінет, король, відкинувшись у кріслі, подивився на Лукаса.
- Племінничку, - прощебетав він, - а я думав, ти не приїдеш.
- І як ви собі це уявляєте, Ваша величносте? – закотив очі Сіаль, - ви надіслали мені офіційний запит. Проігнорувати його – це майже державна зрада.
- Ну вибач, вибач, - махнув рукою король, - це взагалі була ідея Віктора.
- Агов! – вигукнув крон-принц, - я просто підказав шлях вирішення вашої проблеми, батьку!
- Проблеми? – Лукас скривився.
- Так, - кивнув король, - ти моя головна біль. Я думав, що мої нерви жертимуть мої сини, але ж ні! Мій племінник хоче звести мене в могилу!
- Не дуже розумію вас, Ваша величносте, - розвів руками Лукас, - чим же я накликав гнів короля?
- Не вдавай дурника, - зиркнув на нього Алесандр, - тебе повернули з того світу і ми тому дуже зраділи! Коли ти почав працювати – ми зраділи ще більше! Коли завдяки тобі, справи в королівстві пішли вгору – нашій радості не було меж. Найкращого радника для свого сина я і не знайду! Але найголовніші партнери нашого королівства, Лімерія! Ти ігнорував все, що з ними пов’язано! Через це, у нас і склалась така ситуація, адже наш союз тримається на постачанні квітів Світового древа, хранителем якого вже багато років є родина Сіаль. Ну як накажеш мені вести справи, що тебе стосуються, без тебе?
- Хто я такий, щоб наказувати королю?
- Лукас!
- Ну добре, добре… - герцог підняв руки, - я винен. Прошу пробачення. Тепер я… можу бути присутній на цих зустрічах. Цього буде достатньо?
- Ти майже пʼять років ігнорував лімерійців, - похитав головою Віктор, - вже повзуть чутки…
- Чутки… - пхикнув Лукас, - вони на то і чутки, щоб розважати народ.
- Лукасе, брате, - Віктор подивився йому в очі, - ти нам потрібен тут. Нам потрібен той, хто стане послом, хто очолить комітет по справах з Лімерією. Краще за тебе ніхто не впорається.
- Тоді наказуйте, - Лукас дивився в сторону, - мені… мені важко працювати з лімерійцями. Тим більше, я не хочу нічого чути про Лімерію взагалі. Але якщо король накаже… я підкорюсь. Я зроблю так, як ви накажете, Ваша величність.
- Ох, Лукасе… - Алесандр прикрив на мить очі, - не хочу я тобі наказувати, племіннику. Ти розумний хлопець. Подумай над моїми словами, я дам тобі ще трохи часу. Добре подумай і дай відповідь.
- Я почув вас, Ваша величносте, - вклонився Лукас, - що-небудь ще?
- Ні, ти можеш йти.
- З вашого дозволу.
Вже коли Лукас був біля дверей, король гукнув його.
- І, Лукасе…
- Так?
- Питання з твоїми заручинами все ще відкрито. На це питання я також хочу отримати відповідь.
***
Лукас йшов вздовж королівського квітника у пошуках Персії або Тревора, коли почув якусь метушню. Неподалік, він побачив трьох лімерійських послів. Але не встиг він нічого промовити, як віконт Фішер розмахнувся і вдарив Уільяма Вієрте по щоці.
- Що ти собі думаєш, щеня?! Вони не мали побачити ці документи!!! Хіба ми не обговорювали це в дорозі?! – визвірився Фішер.
- Це пропозиція крон-принца! – байдуже промовив Уільям, потираючи щоку, - в мене був наказ!
- Король віддає накази! Його величність дозволив тобі з цими папірцями приїхати лише для того, щоб принц не влаштовував сцен і заспокоївся! Ми мали вибити з них збільшення постачання! А натомість що отримали?! – продовжував гарчати Фішер.
- Тепер елібрійська інспекція буде шерстити на лімерійських кордонах! Король буде в ярості!
- Це краще, ніж розвʼязати ще одну війну! – промовив Вієрте, - думаю, король також це розуміє. І він підтримає наміри Його високості!
- Ах ти ж… - барон знову замахнувся, але його руку перехопив Лукас.
- Лорд Мальте, - холодно промовив він, - чи ми не обговорювали ваше ставлення до рішень крон-принца?
Мальте, почервонівши, висмикнув свою руку.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заспокійливе для химери , Козел Валерія», після закриття браузера.