Читати книгу - "Заспокійливе для химери , Козел Валерія"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Сердечно прошу пробачення за це непорозуміння, - крізь зуби прошипів він.
Різко обернувшись, вони разом із Фішером покрокували у сторону тераси. Лукас обернувся до Уільяма, той дивився в сторону.
- Ви в порядку, лорд Вієрте? – тихо запитав Сіаль.
- Більш ніж, - промовив той, - вам не варто було втручатися.
- Не міг проігнорувати це неподобство! – спалахнув Лукас.
- Я щиро вдячний вам, Ваша світлосте, але це не ваша справа!
- Он як… - герцог на мить розгубився, - я прошу пробачення. Не хотів вас… задіти. Просто, мене дуже здивувало їхнє відношення до вас.
- І що ж у ньому дивного?
- Ви все таки шурин Його високості і я подумав…
- Що?! – Уільям вперше подивився в очі Лукасу. Погляд його палав праведним гнівом.
- Я не хотів вас образити, лорд Вієрте. Я сказав щось не те?
- Ти хоч… хоч щось знаєш про те, що відбувається за межами твого світу?! – спалахнув Уіл.
- Я не розумію, що ви?..
- Ти серйозно нічого не знаєш?! – юний Вієрте виглядав озлобленим і розчарованим.
- Та про що ви?! – Лукас також починав дратуватись, - що не так я сказав?!
- Чому ти… не повернувся за нею?.. – пригнічено промовив Вієрте.
- Що?..
- Чому ти не повернувся за Айшес? – повторив Уіл, - чому ні разу навіть не спробував зустрітися з нею?! Чому ти просто її покинув?!! Ти зрадив її!
- Я зрадив?! – Лукас мало не зірвався на крик, але вчасно згадав, що вони на території палацу, - знущаєтесь, юний лорд?! Айшес прогнала мене! Зняла печать і вигнала, наче я ніколи не був чогось вартим в її очах! Аби я не заважав її майбутньому шлюбу з Амером!
- Вона врятувала тебе!!! – Уіл вдарив кулаком йому в груди.
- Що за маячня… - удар був слабким, але Лукас відступив на крок, - врятувала мене?..
- Вона здогадалась… - Уільям дивився йому в очі, - зрозуміла, хто ти. І вона знала, що по тебе йде чаклун Вежі.
- Хочеш сказати… Айша знала про це?..
- Моя сестра набагато розумніша, ніж ти думаєш, - сумно посміхнувся Уіл, - вона дала тобі втекти, аби тебе не використали як заручника, щоб висунути нові вимоги до Елібрії.
- Але чому вона не сказала мені?! Ми б разом…
- Ти за пʼять років так і не наважився зізнатися їй, хто ти!!! Вона думала, ти не довіряєш їй! Думала, що не має права йти з тобою після того, як тримала тебе біля себе стільки років під контролем рабської печаті! Думаєш… їй легко далось це рішення?!
Лукас мовчав.
- Тобі дали стільки підказок! Аймер, Хейтам!
- Це найкращий кінь королівської стайні, леді сама його обрала для вас.
- Знайдіть свою родину. Лише так ви зможете віддячити леді.
- Сподіваюсь, ми ще побачимось.
Згадавши ці слова королівського секретаря, Лукас спохмурнів.
- Сестра чекала на тебе… день за днем, місяць за місяцем… вона чекала, що ти прийдеш по неї! І ти міг! Геніальний юний Сіаль. Молодий герцог! Чутки про твоє повернення миттю досягли королівського палацу Лімерії! Але ти не повернувся до неї. Навіть не спробував зв’язатись!
- Де вона зараз?.. Що з нею?..
- Айша була замкнена у маєтку, - промовив Уіл, - коли їй виповнилось вісімнадцять років, королівська родина стала вимагати розторгенння заручин. Батько не зміг цьому протистояти.
- Уільям! – Лукас схопив юнака за плечі, - де зараз Айша?!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заспокійливе для химери , Козел Валерія», після закриття браузера.